Привіт усім. Ось знову я хотіла писати серйозний допис про генія Шевченка, про сина, чи про карткову вежу.
Але я почула етюд Олега Чабана і в мені йойкнуло- "Ось". Рекомендую усім слухати і чути цього професора психіатрії.
Посилання на ютюб
Отож, О. Чабан розповідає про два питання, які має поставити собі кожна людина. І в приклад він подає фільм 2007 року "Список останніх бажань" з Джеком Нікольсоном і Морганом Фріманом у головних ролях.
Двоє приречених чоловіків, хворих на рак, вирішують виконати власні бажання, щоб останні місяці свого життя провести найкращим способом. Один з них мільярдер, другий звичайний працівник.
Вони вирушають у навколосвітню подорож. У списку: стрибки з парашутом, гонки на раритетних авто, побачити піраміди, Тадж-Махал і «поцілувати найкрасивішу дівчину у світі». Поки вони викреслюють пункти зі списку, вони розуміють, що головні бажання — не екстремальні розваги, а примирення з близькими, внутрішній спокій і та сама стабільність душі. Картер допомагає Едварду знайти шлях до доньки, а Едвард дає Картеру відчути масштаб світу.
І там є такий діалог:
-"В стародавніх єгиптян була красива уява про смерть. Боги, зустрічаючи людей перед воротами рая, задавали їм два запитання...
-Які запитання?
-Чи знайшов ти радість в житті?
-Так...
-А твоя радість принесла радість іншим?..."
І ось я сиджу на роботі в своєму акваріумі і розумію, що я відповідаю на ці питання: "ТАК!"
-Чи знайшла я радість у житті?
Я роблю те, що хочу, що люблю і від чого отримую задоволення.
Я стала жінкою, яка ловить кайф від дрібниць і знайшла свою частоту в своєму акваріумі.
Я помічаю те, чого не бачать інші і це моя суперсила.
Я відчуваю поряд безпеку і стабільність, це не дає мені надто високо літати, а дарує спокій.
Тепер це є мій "акваріум Надії"
-Чи моя радість принесла радість іншим?
Вчора я трохи була сумна, бо подумала, що квіти, які я робила минулого тижня викинули чи пом'яли, але я вирішила попри все не злитися. Мої колеги-дівчата натхненно розвісили мої квіти з серветок замість суворих зірок на стелі просторої кімнати. Вони отримали частку моєї енергії, моєї Надії.
Діти, для яких я повісила цю хмаринку з веселковим "сухим дощем"- побачать магію. Я так хочу, щоб вони бігали , а ті кольорові пасма мерехтіли від руху повітря. Це справжнє життя моєї Надії.
Я хочу щоб мій захист відчував, що я щаслива і спокійна, знаєте? Відчуваю таке умиротворення.
Хоч ще до Великодня є час, але я вже розвісила зайця з трьома писанками. Час швидко летить, коли працюєш по вихідним. Так от хай це приносить радість усім присутнім, дітям, їхнім батькам. Хай світ буде трохи добріший попри все!
Максим сказав нещодавно, що найбільші диваки впевнені, що вони зовсім не дивні. Син дав мені ключ: той, хто вважає себе нормальним, роблячи абсурдні речі — і є справжнім диваком.
То я все роблю навпаки. Раніше я думала, що зі мною щось не так. А тепер я просто хочу зробити світ трохи НАДІЙнішим.
Finding Joy in the Aquarium of Hope
Hello everyone. I was planning to write a serious post about the genius of Shevchenko, about my son, or perhaps about a "house of cards." But then I heard a short talk by Dr. Oleh Chaban, and something inside me just clicked. "This is it." I highly recommend listening to this professor of psychiatry; he truly has a gift for being heard.
Link on YouTube
Dr. Chaban spoke about two questions every person should ask themselves. He cited the 2007 film The Bucket List, starring Jack Nicholson and Morgan Freeman. It’s a story about two terminally ill men—one a billionaire, the other a blue-collar worker—who decide to spend their final months living life to the fullest.
They embark on a journey around the world. Their list includes skydiving, racing vintage cars, seeing the Pyramids and the Taj Mahal, and "kissing the most beautiful girl in the world." But as they cross items off their list, they realize the most important desires aren't adrenaline rushes, but reconciliation with loved ones, inner peace, and stability of the soul. Carter helps Edward find his daughter, and Edward gives Carter a sense of the world’s grand scale.
There is a beautiful piece of dialogue:
"Ancient Egyptians had a beautiful belief about death. When their souls got to the entrance to heaven, the gods asked them two questions..."
-"What were the questions?"
-"Have you found joy in your life?"
-"Yes..."
-"Has your joy brought joy to others?"
As I sit here at work, in my "aquarium," I realize my answer to both is "YES!"
Have I found joy in my life?
I am doing what I want, what I love, and what brings me satisfaction. I’ve become a woman who finds bliss in the small things, finding my own frequency within my aquarium. I notice things that others miss, and that is my superpower. I feel a sense of safety and stability nearby—it keeps me grounded while giving me peace. This is now my "Aquarium of Hope."
Has my joy brought joy to others?
Yesterday, I felt a bit sad. I thought the paper flowers I made last week had been thrown away or crushed. But I decided not to let anger in. Instead, I found that my female colleagues had inspiredly hung my tissue-paper flowers all over the ceiling of our large room, replacing the stern, five-pointed stars. They absorbed a piece of my energy, a piece of my Hope.
For the children, I hung "cloud" decorations with a rainbow "dry rain" effect. I want to see them run through it, watching those colorful ribbons flicker with the movement of the air. This is the living breath of my Hope.
I want my "Protector" to feel that I am happy and at peace. I feel such a profound sense of tranquility. Even though Easter is still a while away, I’ve already put up a bunny with three Easter eggs. Time flies when you work weekends, so let this bring joy to everyone here—the children and their parents. Let the world be a little bit kinder, despite everything!
My son, Maksym, recently said that the biggest eccentrics are convinced they aren't strange at all. He gave me the key: the one who considers themselves "normal" while doing absurd things is the true eccentric.
So, I’m doing everything "backwards." I used to think something was wrong with me. But now? I just want to make the world a little more "HOPE-ful" (NA-DIY-nishym).
Translated and adapted by Gemini
