Привіт, привіт!
Ось, знову оце весняне загострення почуттів. Хочеться чоловічого тепла, ласки. Я вже 6 років одна. Одинокою себе не можу назвати, у мене є син, є кілька робіт, щоб часу було обмаль думати про свої бажання. Але я маю уявлення чоловіка, якого хочу бачити біля себе. Я чітко знаю чого хочу, і кого хочу.
Весна дарує нам очікування на розвинення нового, ось так з бруньок виростають повністю нові молоденькі листочки, вони ніжно-зелені. Оновлюється вся природа. Оновлюємося і ми, навіть того не підозрюємо.
Я відчуваю, що маю багато чого для свого чоловіка. Я маю массу досвіду від попередніх стосунків, хороших і не дуже. Було по різному.
Я аналізую свої помилки, цей досвід є безцінний, він залишився навіки. Але його вже достатньо! Досить досвіду, я хочу кохати, поринути ,як дівчинка, у почуття.
Один у мене для надхнення, один для розмов, інший для допомоги. А мені потрібен один чоловік,
лише один.
Мені пишуть багато, хлопці, молоденькі, пропонують інтим, бо що мені втрачати (по їх словах) .
Інший подзвонив і кликав на каву, я відповіла, що мушу подумати з ким залишити сина, і була кількахвилинна мовчанка.
"Сина? В тебе є син?"
"Ну, що це проблема? Що я в 36 маю сина!"
Інший пише реально муру, на яку навіть часу шкода для читання. І ще кілька дивних кадрів, що в другому повідомленні вже люблять і скучають.
Ось і підходжу до розуміння, що мій син- моя опора і підтримка. Він мене вміє заспокоїти. Він мене розуміє. Тому я завжди виберу сина, поміж усії цих хлопаків.
Але не думайте, я люблю чоловіків, поважаю, люблю з ними спілкуватися, в мене є кілька друзів чоловіків- так порадив психолог. І ще психолог сказав, що це нормально переживати такі емоції.
Але я вже не переживаю. Я свідомо готова слідувати одною, шляхом який мені передбачений.
Моя прабабуся Тетяна після війни залишилася сама з трьома дітьми.
Моя бабуся Ольга рано стала вдовою і сама виховувала двох дітей.
Моя мама Оксана виховувала мене одною.
І я виховую сама свого сина. Я надіюся, що на ньому закінчаться ці одинокі історії.
Жінки в моїй родині були і є красивими, розумними, освідченими, самотніми.
Тому я працюю, і працюю. Займаюся спортом, дотримуюся певних харчових обмежень, слідкую за зовнішнім і внутрішнім світом. Цього тижня пройшла планову перевірку жіночих органів. "Ви здорові, ще можете народити до сорока". Яка гарна новина! Здорова жінка, із здоровою дитиною не потрібна чоловікам!
Одного разу мене здивовано спитав старший чоловік -"чому?"
" Не знаю! Бояться мене чи що. Мабуть хробаки матимуть, що їсти, як чоловікам не треба."
"Як хробаки, така файна, чому?"
"Тоді файно будуть хробаки їсти!"
А поки я живу, буду насолоджуватися кожним днем, кожною хвилиною життя, незалежно чи буду самотньою чи ні!
