Hi to all! I am incredibly happy that yesterday, June 6, I planted potatoes in my garden in the village. It's a little late, but that's how my circumstances turned out. Starting everything from the beginning is difficult and scary. My little garden was overgrown with tall grass, the ground was rock hard, and I needed to cut the grass and collect it. Since there were "Green Holidays", people started working in the fields as early as Tuesday. That's why I waited in the morning for Uncle Peter with his beautiful and working horses.
Привіт усім! Я неймовірно щаслива, що вчора 6 червня посадила картоплю на своєму городі в селі. Це трохи пізно, але так склалися в мене обставини. Починати все з початку складно і страшно. Мій маленький город заріс високою травою, земля стала тверда як камінь, і мені потрібно було покосити траву і зібрати її. Так як були "Зелені свята", то роботу на полях люди розпочинали аж у вівторок. Тому я чекала зранку на дядька Петра з його красивими і роботящими кіньми.
Maxim immediately ran out to look at the horses. For some reason, he fell in love with this bright tank top and had the appearance of a gardener. He ran around the garden, he found and collected small potatoes that were still left from previous years in the ground.
Максим одразу вибіг подивитися на коней. Він чомусь полюбив цю яскраву безрукавку і мав вигляд регулювальника городу. Він бігав по городу, він знаходив і збирав маленьку картопельку, яка ще лишилася від попередніх років в землі.
Uncle Peter skillfully managed the horses, they listened to his clear instructions and turned in the given direction. My garden gradually turned from green to black.
Дядько Петро уміло керував кіньми, вони слухали його чіткі вказівки і повертали в заданому напрямку. Мій город поступово перетворювався з зеленого на чорний.
I am glad that everything worked out and that I manage my land. It's hard work, but I don't get tired, it gives me enthusiasm that I will get a result. Everything this year seems to happily welcome me and Maxim. The trees have a lot of berries and apples, the raspberry bushes are covered with flowers and I am looking forward to that raspberry time. Roses are blooming and smelling of an exquisite fragrance. Little birds sing their happy songs all day. It is good for me to live in the village and in my grandmother's house.
Я радію, що все вдалося і що я на своїй землі господарюю. Це тяжка праця, але я не втомлююся, мені додає ентузіазму, що я отримаю результат. Все в цьому році наче радісно зустрічає мене з Максимом. Дерева мають багато ягід і яблук, кущі малини обліплені цвітом і я з нетерпінням чекаю той малиновий час. Троянди цвітуть і пахнуть витонченим ароматом. Пташечки весь день виспівують свої радісні пісні. Добре мені жити в селі і в бабусиній хаті.
After Uncle Peter plowed up my garden, it was clear to him that it would be difficult to plant anything here. Therefore, he attached special metal harrows, he walked with the horses and with them through my garden.
Після того як дядько Петро розорав мій город, йому було зрозуміло, що тут тяжко буде щось посадити. Тому він прикріпив спеціальні металеві борони, він пройшовся з кіньми і з ними по моєму городі.
Harrows were harrowed on large blocks of earth. The horses obediently did everything their master ordered them to do.
Борони підстибували на великих земляних брилах. Коні покірно робили все, що наказував їм їхній господар.
My neighbor, Aunt Nadia, brought me her potatoes for seeds so that I would have something to plant in my vegetable garden. Last year, potatoes produced well and she has a lot of potatoes left over.
"God give you happiness!" - she greeted Uncle Peter, who is hard of hearing, but he still nodded his head to her, finishing his cigarette.
Моя сусідка тьотя Надя принесла мені свою картоплю на насіння, щоб я мала чим посадити мій город. В минулому році картопля добре вродила і вона має на залишку багато картоплі.
"Дай Боже вам щастя!"- привіталася вона з дядьком Петром, який погано чує, але все рівно кивнув їй головою, докурюючи цигарку.
Thanks to the sprouts on the potatoes, I have hope that something will grow from the ground after all. Aunt Nadia helped me and gave me valuable advice on planting potatoes.
Завдяки паросткам на картоплі у мене є сподівання, що все таки щось виросте з землі. Тьотя Надя мені допомагала і давала цінні поради щодо посадки картоплі.
Uncle Petro changed the harrows to a small plow and began to use it to form smooth rivulets, into which Aunt Nadya and I quickly put potatoes from buckets. Before planting potatoes, she crossed herself and said "May the Lord help!". My uncle succeeded in plowing seven rows, and when we accurately placed potatoes in them, my uncle covered them with earth with a plow and horses. The mission was accomplished. "Let it be born generously!" said Aunt Nadya at the end and went to turn over the hay so that it would dry in the sun.
And now I have to wait for the first potato sprouts to sprout, and I will also need to plant the rest of the garden, other vegetables and greens.
Thank you all for your attention and see you again!
Дядько Петро змінив борони на маленький плуг і почав ним утворювати рівненькі рівчики, в які ми з тьотьою Надьою швиденько вкладали картоплі з відер. Вона перед початком садіння картоплі перекрестилася і сказала:
"Хай Господь помагає!". Вийшло дятькові розорати сім рядків, а коли ми влучно повкладали в них картоплини, то дядько з плугом і кіньми загорнув їх землею. Місію було виконано.
"Хай родиться щедро!"- сказала по закінченню тьотя Надя і пішла по своїх перегортати сіно, щоб воно підсохло на сонці.
І тепер залишилося мені чекати, поки зійдуть перші паростки картопельки, а ще мені потрібно буде посадити решту городу, інші овочі і зелень.
Дякую всім за увагу і до зустрічі знову!
