Важко щось порадити людині в такій ситуації, адже ми ніколи не можемо насправді відчути себе в її шкурі. Поради, які можна дати самому собі, навряд чи будуть доцільними для інших людей.

Але підтримати треба обов'язково. Якщо його так нудить від роботи, я би порадив або бізнес, або фріланс. Оскільки я сам підприємець, і знаю, наскільки бізнес - важкий хрест, то для початку я би порадив йому фріланс. Нехай дасть собі час - один-два роки, і працює десь по-мінімуму, задля підтримки штанів, а весь вільний час присвячує вивченню якоїсь фрілансової теми. Це може бути від механічної роботи - скажімо, електрика, маляра тощо; творчої - архітектора, дизайнера; технічної - програміста, девопса. За рік-два можна змінити професію. Ну і паралельно набуде навичок навчання і перенавчання. Це мабуть, головні навички сьогодні і в майбутньому.

Нову професію бажано в його випадку обирати таку, в якій очікуваний дохід був би значно вище, ніж він зараз заробляє. Скажімо, якщо зараз заробляє 15.000 грн., то цілитися треба в 30.000-40.000 грн. А то і більше. Ну і намагатися знайти таке, від чого його точно не нудитиме хоча б найближчі 5-10 років.

Та криза, що в нього є - це в чомусь добре. Він дійшов до межі, де жити по-старому вже не можна. Просто він не бачить наступний крок. Він полягає не в тому, аби не жити. А в тому, аби жити інакше. Бажано йому усе почати робити інакше. Робити те, що раніше не робив. Якщо раніше в нього були вихідні дні - відмовитися від них. Якщо навпаки, не було вихідних - зробити їх собі. Ну і в усьому іншому за цією ж схемою.

Ну і бажана якась підтримка на духовному рівні - нехай спробує на літургію сходити, на причастя. Але тут теж важко сьогодні, треба часто самому торувати шлях, бо багато поводирів, які ведуть не туди. Хоча, якщо добре пошукати, можна і добрих пастирів віднайти.