Актуальність теми безсмертя сьогодні справді висока, як ніколи раніше. І я думаю, що духовний погляд на це питання необхідно доповнити трансгуманістичним. Сьогодні перед релігією стоїть завдання осмислити цю нову реальність, реальність технологічних можливостей, що наростають. Потрібно побачити у ній виклики та зрозуміти, як з ними впоратися, але також і знайти можливості, а потім зрозуміти, як людство може їх використати.
Людина дійсно створена для безсмертя, але християнство не заперечує і не повинно заперечувати нетління тіла. Так, мощі святих є нетлінними і нічого поганого від цього немає. Взагалі, нетлінність – це відсутність розкладання, руйнування чогось згодом. Це стан, який можна викликати по-різному. Можна спробувати бути християнським святим. Можна стати буддистським ченцем та спробувати викликати після смерті тукдам. Можна оформити кріоконтракт і після смерті увійти в анабіоз, зупинивши розкладання наднизькою температурою.
Найскладніше - переписати свій геном або налагодити постійну терапію старіння, щоб залишатися живим і при цьому не розкладатися. Але це теж вирішується і вирішується оптимальними науковими засобами. До речі, вирішувати подібні завдання – якраз у природі людини.
При цьому безсмертя тіла не заперечує безсмертя душі. Мощі святих нетлінні, але їхня душа безсмертна. Лазар був відроджений з мертвих Ісусом, але його душа безсмертна. При цьому Ісус говорив своїм учням, що все, що робив він, зможуть і вони, якщо їхня віра достатньо сил
Навіщо Ісус воскресив Лазаря? Навіщо Господь обіцяє нам воскресіння у тілі? тому, що у християнстві немає протиріччя між душею та тілом. І душа, і тіло людини створені Богом. Тіло людини створено за образом і подобою Божою. Отже збереження тіла не суперечить християнській вірі.
Більше того, якщо станеться Друге пришестя Господнє, то всі, хто живе на цей момент, будуть покликані Господом і не повинно бути жодної проблеми, якщо комусь буде на той момент сто або навіть дев'ятсот років. Отже радикальне продовження життя має бути цілком прийнятним для християнина. Чи має бути якась межа для тривалості життя? Адам прожив дев'ятсот тридцять років, Мафусаїл і зовсім дев'ятсот шістдесят дев'ять
Тож продовження життя на сотні років – цілком нормально. Що буде далі? Розвиток кіборгизації, створення медичних нанороботів, редагування геному та перенесення людської свідомості в комп'ютер це призведе до того, що людина зміниться і стане постлюдиною. Називати цей момент Другим пришестям Ісуса Христа або Технологічною Сингулярністю не так важливо. Посперечатися про терміни, теологічні та технологічні нюанси ми ще встигнемо, а поки що треба зібрати всі сили для продовження життя людей, які нині живуть.