Всім привіт! Давненько я не писав (робота, деякі нові хобі, про які колись розповім, видання книги...)
Виправляю ситуацію:) Отож сьогодні ми будемо вчити географію... Так, так, але не хвилюйтеся, це буде весело, неважко і поетично!
Передісторія цього вірша така: я був рік членом Української Галицької партії. Одного разу я проводив соцопитування киян.
Наскільки пригадую, в анкетах були такі теми питань: оцініть за 10-тибальною шкалою рівень вашого життя в Києві, на що маєте скарги (дороги, опалення, відсутність гарячої води і т.д.), і фінальне питання: "Що таке Галичина?" І тут люди почали казати, що це молоко, йогурти і т.д.
Чудовий поштовх до написання вірша:) Взагалі, саме такі буденні речі часто приносять мені натхнення!
/географія/
Мов хмарою густою оповитий,
він баньки витріщав на мене, корчився.
В уяві ж повставала оковита –
це все, що викликало слово «Хортиця».Він тьмущу тьму часу на мене вбухав,
натужно белькотав, горланив, пінився,
допитувався: «Що то є – Обухів?»
Я ж впевнено казав: «Рулон папірусу!»Відчув себе Ісусом він чи Ноєм?
Такому психопату лиш на йогу йти!
Ще в сиву давнину «Галичиною»
прадавні племена назвали йогурти.Етруски в снах ще бачили Болонью
і толком було випити ще ні з ким,
як укри пиво звали «Оболонню»,
і де-не-де вже кликали «Чернігівським».Ще «геній» ненароджений Батиїв
у нас не ошивався попід мурами –
за вухами лящав «Вечірній Київ».
Любили. Поважали. Маламурили.Він думає, що знає Україну.
Белькоче, бідолаха, пнеться, піниться.
В «Сільпі» придбав я «Вінницького хріну» –
на цьому досить знань про слово «Вінниця».Все. Годі! Кличте тишу! Задовбавсь!
Та що б там не горланили придурки,
кладу до холодильника «Донбас»
живі і ненароджені продукти.
© Сашко Обрій.
До речі, цей вірш увійде в мою нову збірку "Сокира сатири", яка вже підписана в друк. Думаю, через два тижні будемо святкувати її день народження! І звісно її можна буде придбати, написавши про своє бажання у коменті;)
Дякую за ваш час, не соромтеся писати відгуки!!! До зустрічі у Вулику:)