Я з тих, хто виїхав, забравши трьох дітей, і я їхала сама, жодної допомоги. Діти будуть травмовані при будь-якому сценарії. Але в моєму випадку я вирішила, що в Україні вони будуть травмовані більше, це не говорячи про постійну небезпеку. Всі ці сидіння по підвалах зберігають дитину лише фізично. Але ніхто потім не працюватиме з ментальним здоров'ям тих дітей (крім свідомих батьків, якщо в них ще будуть на це ресурси). За кордоном діти нормально адаптовуються і вивчають мову швидко, ходять у школи і головне, живуть в безпеці і спокої. В Україні взагалі перспективи майбутнього не те, що не відомі, вони примарні. Звісно, всі ми віримо в перемогу, але на це може піти багато років, а потім ще післявоєнна криза, заміновані території (я б боялась відпускати дітей на вулицю, в нас знаходили міни діти в сусідніх селах, сільрада розміщувала фотки, що "от які свідомі дітки знайшли міну і попередили дорослих", але в моїх очах це жах). Словом, вибір складний, але він є і кожен в праві ним скористатися, в будь якому разі, ви можете вирішити повернутися будь-коли.