В Парижі мені подобається те, що шанувальники будь-якого періоду історії мистецтва можуть знайти щось до душі. Музей д'Орсе, який є десятим музеєм світу за популярністю, представляє витвори мистецтва, створені в період між 1850 та 1910 роками, що робить музей логічним заповненням проміжку часу між Лувром та Центром сучасного мистецтва ім. Жоржа Помпіду. Цей музей є одним з моїх улюблених, бо тут виставлені твори в стилі імпресіонізму та постімпресіонізму, а також ар-нуво (або модернізму).
In Paris, I like that fans of any period of art history can find something to their liking. The Musée d'Orsay, the world's tenth most popular museum, presents works of art created between 1850 and 1910, making the museum a logical filling of the time gap between the Louvre and the Georges Pompidou's Center for Contemporary Art. This museum is one of my favorites, because it exhibits works of Impressionism and Post-Impressionism, as well as Art Nouveau (or Modernism).
Недарма я назвала д'Орсе наймальовничішим вокзалом Парижа. Наприкінці 19 століття, під час підготовки до Всесвітньої Виставки, цей об'єкт був побудований саме як вокзал, який мав би забезпечувати логістику просто в центрі міста. Згодом виявилося, що ідея була не ретельно продумана - платформи виявилися завузькими та закороткими для нових сучасних потягів. Що ж робити з великлю красивою будівлею в самому серці Парижа? Вирішили зробити музей, і ця ідея здається ммені чудовою.
No wonder I called d'Orsay the most picturesque train station in Paris. At the end of the 19th century, in preparation for the World's Fair, this facility was built as a railway station, which was supposed to provide logistics just in the city center. Later it turned out that the idea was not carefully thought out: the platforms were too narrow and too short for new modern trains. What to do with the magnificent beautiful building in the heart of Paris? They decided to make a museum, and this idea seems wonderful to me.
В д'Орсе, як і в Луврі, я була вдруге і підготувалася краще. Ми заздалегідь забронювали місця на екскурсію, щоб нам розповіли про основні експонати, що варті уваги. Отримали навушники та відправилися у захопливу подорож, якою ділитимуся далі. Ось картина реаліста Гюстава Курбе, що називається "Майстерня митця". В центрі бачимо самого автора для якого весь світ - це холст, і за його спиною незмінно стоїть вірна муза. Навколо бачимо представників різних верств суспільства: бідних, багатих, робітників, аристократів, мисливців, жебраків - це і є весь світ, реальний світ, який є джерелом натхнення для митця.
Just like in case of Louvre, it was my second visit to this museum, and so I was better prepared. We booked a place for a tour in advance to hear about the main exhibits that are worth paying attention to. We got headphones and went on an exciting journey, which I will share further. Here is a painting by realist Gustave Courbet, called "The Artist's Workshop". In the center we see the author himself for whom the whole world is a canvas, and behind him is always a faithful muse. He's surrounded by representatives of different segments of society: poor, rich, workers, aristocrats, hunters, beggars - this is the whole world, the real world, which is a source of inspiration for the artist.
Цікавий факт, який нам розповіла екскурсовод: на цій картині зправа зображений Шарль Бодлер, голова його нахилена над книгою. А трохи лівіше від нього бачимо легкі черти нібито "привида" - там була зображена Жанна Дюваль, коханка Бодлера, яку останній попросив прибрати з картини.
An interesting fact that the guide told us: in this right bottom part of the painting, there is Charles Baudelaire, his head tilted over the book. And a little to the left of him we see light features of something like a "ghost" - there was an image of Jeanne Duvall, Baudelaire's mistress, whom the latter asked to remove from the painting.
Звісно, одні з багатьох "Водяних лілій" Клода Моне. Мабуть, найяскравіший представник імпресіонізму. Це рух в мистецтві, представники якого надихалися здебільшого природою, були в моменті та не намагалися передати його чітко - лише самого враження було достатньо, щоб зобразити емоцію. Звідти й виникла така назва. В картині немає фотографічної чіткості, але ми дуже ясно розуміємо, як почувався митець, чому обрав саме цею сюжет, такі кольори, та що саме він вважає вартим зображання.
Of course, one of Claude Monet's many "Water Lilies". Probably the brightest representative of Impressionism. It is a movement in art, whose representatives were mostly inspired by nature, were in the moment and did not try to convey it clearly - only the impression itself was enough to depict emotion. Hence the name. There is no photographic clarity in the picture, but we understand very clearly how the artist felt, why he chose this particular plot, such colors, and what he considers worthy of depicting.
