UA:
Через свою популярність картину інтерпретували по-різному. Одні лаяли її за карикатурне зображення жителів Айови. Інші - за ідеалізацію заперечення прогресу і цивілізації. Треті говорили, що це Вуд критикує і сміється над сільською Америкою. А одна фермерша навіть обіцяла відкусити вухо художнику!
То що в підсумку?
Одного разу Ґрант Вуд проїжджав штатом Айова і помітив незвичайний будинок в готичному стилі. Він поставив собі питання - що за люди могли б жити в ньому?
Швидше за все, Вуд виплеснув свої емоції і почуття з приводу свого важкого дитинства. Батько-фермер частенько його тиранив, і не випадково на картині герой носить окуляри (точно такі окуляри залишилися у художника від батька - його єдина річ, яку він зберіг). Ну а таке гротескне зображення сільських жителів - стара образа на дитинство на фермі: «Я не писав сатиру. Я намагався зобразити цих людей, якими вони були для мене в тому житті, яке я знав».
Чому вона культова? Тут зіграла свою роль шалена популярність - презентація на виставці і репродукції в газетах познайомили практично всю країну з картиною, і на ранок після презентації Вуд «прокинувся знаменитим». Також потрібно відзначити опрацювання деталей і манеру художника - схожу за стилем картину легко можна знайти в Північному Відродженні.
Чи не правда, все нове - добре забуте старе?
EN:
Because of its fame, the painting was interpreted in different ways. Some scolded it for caricatures of Iowa residents. Others for idealizing the denial of progress and civilization. Others said it was Wood criticizing and laughing at rural America. And one farmer even promised to bite off the artist's ear!
So what's the bottom line?
One day Grant Wood was driving through the state of Iowa and noticed an unusual house in the Gothic style. He asked himself the question - what kind of people could live in it?
Most likely, Wood expressed his emotions and feelings about his difficult childhood. The farmer father often tyrannized him, and it is no coincidence that the hero wears glasses in the picture (it is as if the artist had such glasses from his father - his only thing that he kept). Well, such a grotesque depiction of villagers is an old grudge against childhood on a farm: “I didn't paint satire. I tried to portray these people as they were for me in the life that I knew."
Why is this picture a cult one? Here its wild popularity played a role: the presentation at exhibitions and reproductions in the newspapers introduced almost the whole country to the picture, and on the morning after the presentation Wood "woke up famous." It is also necessary to note the elaboration of details and the manner of the artist - a painting similar in style can easily be found in the Northern Renaissance.
Which is another proof of the fact that everything new is well-forgotten old.
RU:
Из-за своей известности картину интерпретировали разным образом. Одни ругали ее за карикатурное изображение жителей Айовы. Другие – за идеализацию отрицания прогресса и цивилизации. Третьи говорили, что это Вуд критикует и смеется над сельской Америкой. А одна фермерша даже обещала откусить ухо художнику!
Так что в итоге? Однажды Грант Вуд проезжал по штату Айова и заметил необычным дом в готическом стиле. Он задал себе вопрос – что за люди могли бы жить в нем?
Скорее всего, Вуд выплеснул свои эмоции и чувства по поводу своего тяжелого детства. Отец-фермер частенько его тиранил, и не случайно на картине герой носит очки (точно такие очки остались у художника от отца – его единственная вещь, которую он сохранил). Ну а такое гротескное изображение сельских жителей – старая обида на детство на ферме: «Я не писал сатиру. Я пытался изобразить этих людей, какими они были для меня в той жизни, которую я знал».
Почему она культовая? Тут сыграла свою роль бешеная популярность – презентация на выставке и репродукции в газетах познакомили практически всю страну с картиной, и на утро после презентации Вуд «проснулся знаменитым». Также нужно отметить проработку деталей и манеру художника – похожую по стилю картину легко можно найти в Северном Возрождении.
Не правда ли, все новое – хорошо забытое старое?