UA:
Як ви могли помітити, я - фанат живопису, але також не можу залишитися байдужою до красивої скульптури.
Ця робота Пейдж Бредлі мене дуже надихає - своїм життєствердним посилом, ідеєю "світла" і "прагнення вгору", а також своєю лаконічністю.
Ідея створення виникла, коли художниця розбила невдалу скульптуру і та розлетілася на частини.
Гіпсова скульпутра - це насправді автопортрет самої художниці. У цій роботі, як і в інших, Пейдж спробувала звернути інтерес громадськості саме до людських зображень. Вона вважала, що людські образи виявилися незаслужено забутими і рідко використовуються в сучасному мистецтві.
Своєю композицією Пейдж хотіла сказати, що немає меж і рамок людським можливостям. Що не можна надавати великого значення тим умовностям, які придумали люди. Що тільки сама людина може і повинна формувати своє життя, думки і долю.
EN:
As you may have noticed, I am a fan of painting, but I also cannot remain indifferent to beautiful sculpture.
This work by Paige Bradley really inspires me with its life-affirming message, the idea of "light" and "aspiration upward", as well as its laconicism.
The idea of creation arose when the artist smashed an unsuccessful sculpture and it scattered to pieces.
The plaster sculpture is actually a self-portrait of the artist herself. In this work, as in others, Page tried to draw public interest specifically to human images. She believed that human images were undeservedly forgotten and rarely used in modern art.
With her composition, Paige wanted to say that there are no limits or boundaries to human capabilities. That one should not attach much importance to those conventions that people have invented. That only a person themselves can and should shape their life, thoughts and destiny.
RU:
Как вы могли заметить, я - фанат живописи, но также не могу остаться равнодушной к красивой скульптуре.
Эта работа Пейдж Бредли меня очень вдохновляет - своим жизнеутверждающим посылом, идеей "света" и "стремления ввысь", а также своей лаконичностью.
Идея создания возникла, когда художница разбила неудачную скульптуру и та разлетелась на части.
Гипсовая скульпутра – это на самом деле автопортрет самой художницы. В этой работе , как и в других, Пэйдж попыталась обратить интерес общественности именно к человеческим изображениям. Она считала, что человеческие образы оказались незаслуженно забытыми и редко используемыми в современном искусстве.
Своей композицией Пэйдж хотела сказать, что нет пределов и рамок человеческим возможностям. Что нельзя придавать большого значения тем условностям, которые придумало люди. Что только сам человек может и должен формировать свою жизнь, мысли и судьбу.