107th day of the war.
It is already a real summer in Kyiv, hot and colorful. Another summer we can't enjoy to the fullest.
But this year it doesn't really matter. Despite the fact that we can't see friends like we used to, spend summer nights outdoors, go to the sea and even to rivers (because they are still not completely cleared of mines after the orcs' visit), I don't get upset in the slightest. I really like the trend in social networks, in which every day Ukrainians thank the Armed Forces of Ukraine for every new day and for the fact that we are happy enough to wake up, breathe, see relatives nearby and have a roof over our heads thanks to our defenders.
У Києві вже справжнє літо, спекотне та барвисте. Ще одне літо, яким ми не можемо насолодитися повною мірою. Але цього року це особливо не має значення. Незважаючи на те, що ми не можемо бачитися з друзями як раніше, проводити літні ночі на свіжому повітрі, їздити на море і навіть до водойм (бо вони все ще до кінця не розміновані після візиту орків), я ні краплі не засмучуюся. Мені дуже подобається тренд у соціальних мережах, в якому кожен день українці дякують ЗСУ за кожен новий день і за те, що ми маємо щастя прокидатися, дихати, бачити рідних поряд і мати дах над головою завдяки нашим захисникам та захисницям.
Every time I think I can't be surprised anymore, the orcs still manage to surprise me. Hearing the interception of their another conversation, in which they talk about "de-mining the fields in a natural way" makes me shiver. They want Ukrainian prisoners of war in this way "to work for the food they eat". "These are not even animals, it is much worse. Animals are not capable of such irrational, boundless, all-consuming cruelty. Most of all, I am disgusted by their filthy grins, which are just heard in their voices, they take pleasure in the thought that they will torture the people on their own land.
Щоразу, коли я думаю, що мене не можна буде більше здивувати, оркам вдається. Від перехоплення чергової їхньої розмови, в якій вони говорять про "розмінування полів природним шляхом", просто волосся на голові стає дибки. Вони хочуть, щоб таким чином українські військовополонені "відпрацьовували їжу, якою їх годують". Це навіть не звірі, це набагато гірше. Звірі не здатні на таку нераціональну, безмежну, всепоглинаючу жорстокість. Найбільше мене відвертають їхні погані усмішки, які так і чути в їхніх голосах, їм приносить задоволення думка про те, що вони знущатимуться над людьми на їхній же землі.
Mariupol destroyed by rashists. CREDIT
Thanks to russia, we are slowly and confidently moving towards the Middle Ages: cholera in Mariupol is already knocking on the door... At the same time, the priority is not to take out the bodies of the dead at all and clear the streets of garbage (I remind you: it's summer, the heat is up to +30 degrees, you can only imagine smell in the streets). The priority is not to bring food and medicine in normal quantities. The priority is to replace the granite sign at the entrance to the city from Ukrainian to russian. Take out all Ukrainian history textbooks from dilapidated schools and bring in those that correspond to the "russian educational program."
Завдяки росії ми повільно і впевнено рухаємося до середньовіччя: холера в Маріуполі вже стукає у двері... При цьому пріоритет - зовсім не вивезти тіла загиблих та очистити вулиці від сміття (нагадаю: зараз літо, спека до +30 градусів, можна тільки уявляти собі запах на вулицях). Пріоритет - не привезти продовольство та медикаменти у нормальних кількостях. Пріоритет – це замінити гранітний знак на в'їзді до міста з української мови на російську. Вивезти всі підручники історії України з напівзруйнованих шкіл та завезти туди ті, що відповідають "російській освітній програмі".
Петро Андрющенко: "Маріуполь. Окупанти закінчили редизайн в'їзної стели з надписом Маріуполь з боку Донецька. Як змоги – із гівна та палок розтягнули та встромили якусь металеву хрінь, аби було схоже на російске "і". Очікувано. Які дізайнери така і стела". CREDIT
Just think about it - in the so-called DNR, people are sentenced to death! Among other things, there are cases of such verdicts for two citizens of Great Britain and one citizen of Morocco. The latter is a student who has his whole life ahead of him, essentially just a child. But this child, already at his age, is not ready to tolerate the superiority of evil over good and went to defend a foreign country. I am very grateful to such brave people, of which there are hundreds and thousands, and I believe that publicity will help prevent these incredible crimes - there is no other way to say it.
Просто вдумайтеся – у так званій ДНР людей засуджують до страти! Серед іншого є випадки таких вердиктів для двох громадян Великобританії та одного громадянина Морокко. Останній – студент, у якого попереду все життя, по суті, просто дитина. Але ця дитина вже у свої роки не готова терпіти перевагу зла над добром і вирушила захищати чужу країну. Я дуже вдячна таким відважним людям, яких сотні і тисячі, і вірю в те, що розголос допоможе запобігти цим неймовірним злочинам - інакше й не сказати.
The DNR Supreme Court has “sentenced” two British citizens, Aiden Aslin and Shaun Pinner, to death, as well as Saadun Brahim, a Moroccan citizen. CREDIT
Meanwhile, in my native Kryvyi Rih, the ArcelorMittal plant, one of the largest mining and metallurgical plants in the country, has been restored. At the same time, the Kryvyi Rih region is constantly under fire, especially the communities of Apostolovo, Shyroke and Zelenodolsk (not far to the Kherson region). Vadym Skybytsky, a spokesman for the Main Directorate of Intelligence, gave an interview to The Guardian in which he noted that a war of artillery is now underway, which is very well felt by the nature of the shelling on the front line. At the same time, he noted that there are 10-15 russian artillery guns for every one of ours, that is, the advantage is not on our side.
Тим часом у моєму рідному Кривому Розі відновив роботу завод ArcelorMittal, один із найбільших гірничо-металургійних комбінатів у країні. При цьому Криворізький район постійно під обстрілами, особливо громади Апостолового, Широкого та Зеленодольська (звідти неподалік Херсонської області). Вадим Скибицький, представник Головного управління Розвідки, заявив, дав інтерв'ю the Guardian, в якому зазначив, що зараз триває війна артилерій, що дуже добре відчувається за характерами обстрілів на лінії фронту. При цьому він зазначив, що на одну артилерійську гармату ЗСУ припадає 10-15 російських, тобто перевага не на нашому боці.
ArcellorMittal Kryvyi Rih. CREDIT.
This means that we are largely dependent on the supplies of our partners, on their political will and desire to help Ukraine. Not only in words, but also in deeds. I would very much like some leaders to stop trying to "save putin's face" and simply accept the fact that there is only one way to defeat this terrorist country - by force, through surrender, disarmament and reparations. Then this will be a guarantee that they will learn their lesson for years and stop threatening sovereign states.
Це означає, що ми великою мірою залежимо від посачань наших партнерів, від їхньої політичної волі та бажання допомогти Україні. Не лише на словах, а й на ділі. Дуже хотілося б, щоб деякі лідери перестали намагатися "зберегти путіну обличчя", а просто прийняли той факт, що перемогти цю країну-терориста можна лише одним шляхом - силою, через їхню капітуляцію, роззброєння та репарацію. Тоді це стане гарантією того, що вони зрозуміють свій урок на роки і перестануть загрожувати суверенним державам.