Ну що ж, ось і листопад. Як і минулі місяці осені, він поки що сухий і досить теплий. Тільки вітер завиває і з усіх сил хитає деревами туди-сюди, намагаючись зірвати з них останнє листя. Ліс скидає свої шати, в саду теж уже майже голо.
Сьогодні "герой" моєї фотосесії — це клен. Дивовижно, влітку ми майже не звертаємо увагу на це дерево, а восени воно манить своєю красою та різнобарвністю. Кожен листок, наче відбитки пальця людини - індивідуальний. Кожен по-своєму змінює колір і за цим так цікаво спостерігати!
Сьогодні хотіла підібрати до своєї розповіді веселіший вірш, щоб взяти участь у п'ятничній ініціативі 
Проте нічні новини знову зіпсували настрій. Кляті рашисти випустили майже сорок дронів по Україні, вразили будівлі у Харкові, Одесі, Херсоні, та на Львівщині. Палали пожежі і знищено майно.... Добре, що обійшлося без жертв.
Друга осінь у стані війни:(
Що далі?
°°°
Наповнилось серце примарами осені.
І день зустрічає холодними росами.
Повітря вібрує туманами сивими,
А залишки літа змиваються зливами…
Ох, літечко-літо… Краплинка залишилась…
А ти, взагалі, чи було? Не натішилась…
Не встигла зігрітися… Сиро і вітряно…
Невтомно біжать тільки спогади титрами…
(Ніна Бойко)
Джерело