Якщо маєте змогу... Якщо маєте хвилинку... Якщо дозволяють обставини цього не дуже доброго світу... Обов'язково проводьте час наодинці з природою.
Це завжди надихає і переключає думки.
Як виявилося, неподалік від мого села виросли соняшники. Тобто я бачила їх ще маленькими, а потім забула. І ось виросли красені.
Вирішила залізти всередину цього жовтогарячого моря... Так цікаво, затишно воно виглядало у сутінках, бо сонце уже зайшло.
А квіти, ніби розгубившись, повернули свої голови у різні сторони, виглядаючи свого небесного покровителя.
Цікаво, що і розміром вони зовсім різні. Як людський натовп , де є дорослі і діти,чоловіки і жінки. Хтось гордо дивиться вперед, хтось похнюпився.
Я розглядала голівки соняшників, їх великі шершаві листки.
Сутінки покликали додому...
