It is impossible to get used to death and tragedies. It is always a burning pain. Civil people die every day because of the war in Ukraine.
But there are especially large-scale and cynical attacks of the enemy.
End of August and beginning of September. Damn russian orcs are once again shelling Ukraine with all possible weapons.
До смерті і трагедій звикнути неможливо. Це завжди пекучий біль. Через війну щодня гинуть мирні люди...
Але бувають особливо масштабні і цинічні атаки ворога, від яких кров стигне в жилах.
Кінець серпня і початок осені. Кляті орки вкотре обстрілюють Україну з усієї можливої зброї...
Kharkiv, August 30 - bomb attacks on residential buildings, 6 dead and about 100 injured.
Харків, 30 серпня - удари бомбами по житлових будинках, 6 загиблих і біля 100 поранених.
Source
Poltava, September 3, shelling of a hospital and an educational institution. 52 people died and more than 200 were injured.
Полтава, 3 вересня, обстріл ракетами лікарні та навчального закладу. Загинуло 52 людини і поранено понад 200.
Source
Львів, 4 вересня.
Source
And tonight, horror came to our part of the country. Shelling of Lviv... The central, historical part. This is not a military facility, but ordinary houses with ordinary people...
At the moment, it is known about 7 dead and about 60 wounded.
About 70 buildings were destroyed, many of which are part of the UNESCO heritage.
But does anyone care? War spares no man, no beast, no creation of human hands. Everything suddenly turns into fire and ashes.
And one single question. How long will it last?
І сьогодні вночі жах прийшов і в наш край. Обстріл Львова... Центральної, історичної, частини. Це будинки, не енергетична інфраструктура, не військові об'єкти. Звичайні старовинні будинки зі звичайними людьми...
На даний момент відомо про 7 загиблих і біля 60 поранених, а серед них і у важкому стані.
Знищено біля 70 будинків, чимало з яких входять до спадщини ЮНЕСКО. Та хіба це когось цікавить? Війна не жаліє ні людину, ні звіра, ні творіння рук людських. Все враз перетворюється на вогонь і попіл.
І одне єдине питання: доки?
Lviv after shelling. September, 4.
Наслідки обстрілів у Львові, 4.09.2024.
Source
Дитинство, вкрадене війною.
Source
Мурашки по шкірі, бо ж наступного разу жертвою можу стати я чи ти. Чи хтось із сусідів. Це як гра в морський бій в дитинстві... Вони просто стріляють.
Так, у них є якась мета знищити інфраструктуру. Але попри те їхня мета — знищити нас усіх, не обов'язково фізично, можна і духовно, змістивши нас забути хто ми.
Читаю сьогодні у фейсбуці знов дивні коментарі про "переговори". Люди подуріли. Які можуть бути переговори з безглуздим злом?
Знищити наш народ під корінь і лишити випалену землю — це єдина мета рашистів.
Сонце сходить над руїнами...
Source
Dear friends from all the planet! Dont forget this war goes on...
Stay with Ukraine! 🇺🇦