Привіт, друзі! Це знову я, ваш старий знайомий блогер, який обожнює копирсатися у всяких наукових цікавинках і ділитися ними з вами. Чесно, останнім часом не дає спокою думка: світ змінюється так швидко, і всі ці уявлення про "ідеального" персонажа часто розсипаються, коли стикаєшся з реальним життям. Візьмімо хоча б Санта-Клауса — всі ми виросли з образом пухкого дідугана з білою бородою, червоним костюмом і мішком подарунків. Мультики, реклама кока-коли — стандарт.
Але ось питання: а якщо я скажу, що Сантою може стати майже кожен? Не обов'язково бути білим дідусем із животом. Це може бути жінка, темношкірий чоловік, ортодоксальний єврей — хто завгодно. Звучить, як вигадка, але це реально, і я нещодавно натрапив на дослідження, яке це підтверджує. Мене воно так зачепило, що я вирішив написати про це цілу статтю. Бо ви ж знаєте, як я кайфую від того моменту, коли наука розбиває міфи й показує, що все можливо, якщо є покликання. Давайте по суті. Дослідження зробили троє науковців: Крістіна Хаймер з Університету Теннессі (вона головна авторка), Бетані Кокберн із Північного Іллінойського університету та Борбала Чіллаг з Університету штату Орегон. Вони опублікували свою роботу в Academy of Management Journal — це не якась попса, а серйозний журнал для менеджменту й організаційної психології. Ідея дослідження народилася у них під час пандемії, коли всі сиділи вдома й дивилися святкові фільми. В кіно Санти завжди однакові — старі, білі, бородаті. А в житті? От вони й вирішили розібратися. Для цього науковці провели понад 50 інтерв'ю з професійними Сантами та отримали майже 850 відповідей на опитування з усієї Америки. Уявіть собі: ці люди (і не тільки чоловіки!) вдягають червоний костюм не раз на рік, а роблять це своєю професією. Вони працюють у торгових центрах, на парадах, дитячих святах. Для багатьох це не просто робота — це покликання, щось глибоко особисте. І ось що цікаво: професійні Санти набагато різноманітніші, ніж здається на перший погляд. Дослідники поділили їх на три типи, залежно від того, наскільки вони схожі на класичного Санту. Почну з "прототипових" Сант. Це ті, кого уявляєш одразу: старші білі чоловіки з бородами і круглими животами. Вони не просто грають роль у грудні — вони Санта цілий рік. Це частина їхньої ідентичності. Декорують будинки, допомагають людям, розносять добро. Один із них міг би пожартувати: "Я Санта 24/7, а мій живіт — це не пиво, а місце для дитячого печива". Їм легко: ніхто не ставить під сумнів, що вони Санти, бо ідеально вписуються в стереотип. Але навіть серед них є ті, хто підлаштовується під нові реалії. Наприклад, якщо Санта худий, може жартувати: "Цього року Санта вирішив сісти на дієту і стати здоровішим". Це допомагає уникати когнітивного дисонансу — коли образ не зовсім збігається з очікуванням.
Далі йдуть "напівпрототипові" Санти. Це ті, хто має частину класичних рис, але не всі. Наприклад, білий чоловік без бороди або інклюзив. Один із таких — Санта з кохлеарними імплантами. Він пояснює дітям, що це "мікрофон для зв'язку з головним ельфом на Північному полюсі". |
Або худий Санта, який каже дітям, що схуд через нову дієту. Вони переосмислюють свої особливості, перетворюючи їх на фішки історії. Покликання в них теж є, але їм треба трохи більше зусиль, щоб "вписатися". І нарешті — найцікавіше. "Непрототипові" Санти. Це люди, які взагалі не схожі на класичний образ: жінки, темношкірі, ортодоксальні євреї, люди з інвалідністю. І вони теж успішні! Наприклад, афроамериканський Санта розповідав, як один магазин не захотів брати його через колір шкіри, але він не здався і знайшов інші можливості. Або жінка-Санта, яка робить роль більш інклюзивною.
Ортодоксальний єврей, який поєднує свою віру з образом Санти. А Санта на інвалідному візку їздить у парадах на моторизованому скутері й каже: "Санта може бути будь-яким".
Вони стикаються з відмовами, упередженнями, але покликання таке сильне, що це не зупиняє. Дослідники називають їх "піонерами" — trailblazers. Вони не просто грають роль, а живуть нею цілий рік, і це допомагає ламати бар'єри. І знаєте, я задумався: скільки разів у житті ми самі стикалися з чимось подібним? Пам'ятаєте, як я писав про тих, хто змінює кар'єру у 40? Тут те саме. Дослідження показує: головне — покликання. Якщо справді відчуваєш, що це твоє, можна переосмислити будь-які "недоліки" і знайти шлях. Хоч автори й чесно кажуть: вони вивчали тільки успішних Сант, а про тих, хто не зміг, ми не знаємо. Як у бізнесі — всі розповідають про успіх, а про поразки мовчать. Насправді наслідки цього дослідження далеко виходять за межі Різдва. Як сказала Борбала Чіллаг: "Вам не обов'язково виглядати певним чином або мати якісь конкретні риси, щоб жити…" |
