Добрий вечір, читачі. Я сьогодні якось без уваги, день як день, в очікуванні добрих новин з фронту, в очікуванні дзвінка від свого чоловіка, який зараз служить. І вже під самий вечір зрозуміла, що сьогодні особливий день, тому що не було сирени! А коли немає сирени у мене в серці та в душі прокидається надія, що війна закінчується. Дуже хочеться, щоб наші захисники і захисниці повернулися додому і нарешті був мир, а рашисти щоб отримали кару божу по справам їх!
Сьогодні мені дзвонив чоловік, розповів як справи, чим вони там на воєнні службі займаються. Та я була дуже розчарована, бо чула як він кашляв, застудився, голос був хрипкий. Добре що у мене вистачило розуму нещодавно вкласти у посилку ліки! То він хоч порошки проти застуди приймає, але зігрітися нажаль не може, бо холодно, як би тепло він не одягався. Поки займаються з хлопцями, рухаються, поки і нормально, іноді гріються біля вогнища, але і його вночі особливо не розпалити. Перебої з електроенергією, то і гаряча вода, той же чай дефіцит.
І коли я все це почула, то як завжди почала нервувати, якби ж я могла думками зігріти та вилікувати... Тож засіла за вишивання ікони, комусь саме шиття ікон мене дуже заспокоює. У попередніх дописах я показувала, що саме вишиваю. Ось сьогодні закінчила ікону для своєї мами, а тепер шию для себе, покажу потім якось. День був богатий на новини, у моєму місті немає то світла, то води, по черзі. А все це із-за руйнувань рашистами електростанцій. Ну зараз добре що налагодили наші люди і тепер є світло, є вода, проте іноді зникає інтернет. Але я все одно дуже надіюся на те, що незабаром війна закінчиться, я так цього хочу, ми українці всі цього прагнемо!!! От і пан Подоляк сьогодні припустив, що можливо війна скінчиться скоріше ніж наші хлопці розгромлять другу армію в світі. Хочу в це вірити і вірю! Бережіть себе, любі українці!!!
________💙💛________
Good evening, readers. I'm kind of distracted today, day after day, waiting for good news from the front, waiting for a call from my husband, who is currently serving. And already in the evening I realized that today is a special day, because there was no siren! And when there is no siren in my heart and in my soul, hope awakens that the war is ending. I really want our defenders to return home and finally have peace, and the Rashists to receive God's punishment for their deeds!
Today, a man called me and told me how things are going, what they are doing there in the military service. But I was very disappointed, because I heard how he coughed, caught a cold, his voice was hoarse. It's good that I had the sense to put medicine in the parcel recently! Although he takes powders against colds, unfortunately he cannot warm himself, because it is cold, no matter how warmly he dresses. While they are working out with the boys, they move around normally, sometimes they warm themselves by the fire, but they should not light it especially at night. Power outages, then hot water, the same shortage of tea.
And when I heard all this, as always, I started to get nervous, if only I could warm and heal with my thoughts... So I sat down to embroider the icon. In previous posts, I showed what I was embroidering. Today I finished an icon for my mother, and now I'm sewing it for myself, I'll show it later somehow. The day was full of news, in my city there is no electricity, then no water, alternately. And all this is due to the destruction of power plants by lightning strikes. Well, now it's good that our people fixed it and now there is light, there is water, but sometimes the Internet disappears. But I still really hope that the war will end soon, I want it so much, we Ukrainians all want it!!! Mr. Podolyak suggested today that the war might end sooner than our boys defeat the second army in the world. I want to believe it and I do! Take care, dear Ukrainians!!!