Сьогодні зранку встав ще до сходу сонця. На пасіці — ні звуку. Навіть бджоли ще не вилітали. Лише роса на травах і далекий крик сови з лісу.
Такі моменти нагадують: ми — лише гості на цій землі. Все, що ми будуємо, вирощуємо, виробляємо — тимчасове. А земля, бджоли, дерева — вони знають ритми, яких ми не чуємо в місті.
Колись дід казав:
"Якщо хочеш почути, що думає світ — стань на світанку і помовчи."
Тепер розумію, про що він. Іноді мовчання говорить більше, ніж тисяча слів.
Бережімо те, що має коріння. І не поспішаймо, бо все найцінніше виростає повільно.
