Після робочого дня на пасіці сів на лавку біля вуликів. Сонце повільно заходить за пагорб, небо — м’яке, рожеве, мов персик. Бджоли вже вертаються додому, повільно, спокійно.
Навколо — тиша. Лише цвіркуни та легке дзижчання. І в цей момент думаєш: а може, щастя й не треба шукати десь далеко? Може, воно отут — у руках, що пахнуть воском, у чашці трав’яного чаю з ложкою свіжого меду, в мирному вечорі, де все на своєму місці.
Я не романтик, я практик. Але є миті, коли хочеться просто поділитись спокоєм.
Збережіть цей спокій на ніч, як краплину меду на душу 🍂
