У младших класах када вчився у школє, нам прадавали у ларьку у Свєткі такі трубачкі інтірєсні бумажние, а в сєрєдінє був парашочек бєлий. Трубачкі такі разнацвєтні ми с пацанамі любили їх пакупать проста так, ніхто не знав шо нада с німі дєлать.
І кароче адін таваріщ каже такій,а може це какаін? Ну в баївіках там такого цвета пахожій парашочек.
Насипалі ми на парту его і зрабілі дарошку і началі носом вдихать, ну все як у фільмах тіх амеріканських. Кароче ми чхалі як дурниє. Ніхто не міг астанавиться і всім було смішна від того усього аж крутилася галава. Насміяліся мі канкрєтна. Но послє таго всего балєла у всєх галава, навєрна струс мозга, єслі он у нас тагда був такім заніматься.
Старшакласнєкі нас научілі нюхать клей. Ми кароче пакупали тіпа клєїть кальоса на ласапєдах клеїть. А самі в кущах капалі його в кульок, той на голаву і начіналі дивитися мультікі разнацвєтние.
Послє ніго тоже галава баліт, но хоч пріятна біло до етого пол дня галюцінації сматрєть.