Всім привіт! Я довго мовчала з приводу війни, але не сьогодні.Про це важко писати по слідах трагічних подій у Чернігові, але складається таке враження, що більшість людей у країні живуть в режимі нерозуміння того, що відбувається страшна трагедія.
Сотні людей гинуть щоденно у вогняному пеклі, а дехто живе, немов в іншому вимірі. Все у них як завжди - ресторани, розваги, шопінг, гучні концерти, розважальні шоу - і гумор, гумор, гумор... Цей блядський, цинічний гумор відгодованих дядьків у вишиванках, який рве душу когнітивним дисонансом. Бо це знущання над народом - відверте, системне і принизливе. Так, якби в нацистському концентраційному таборі відкрили дискотеку - і запрошували в"язнів вечорами культурно відтягнутись. А що, людям якось же треба відволікатись від важких думок...
Ні, вашу мать, не треба відволікатись!!! Треба, аби кожна і кожний веселун у наших відносно ситих і спокійних мегаполісах тремтіли від жаху, а не іржали на концертах стендаперів.
Щоби по місту висіли плакати зі скаліченими воїнами і текстами на зразок: "сьогодні я, а завтра ти - готуйся!".
Щоб почали вручати повістки не тим, хто в селі вийшов за хлібом у магазин чи чесно ходить на роботу, щоб годувати сім"ї, а зробили рейд по дорогих курортах - по ресторанах Буковеля, Трускавця, Закарпаття, Одеси і там провели мобілізацію...
Щоб перестали нарешті спекулювати на теми війни ті, для кого це не трагедія, а просто модний прибутковий тренд.
Щоб перестали говорити про війну в шапкозакидацькому і бравадному тоні, розказуючи, які проти нас воюють дебіли і нездари!
Щоб перестали розказувати у Марафоні про те, де і коли українці будуть наступати і яку зброю їм надали західні партнери. Бо це стає абсурдним і нестерпним. І це лише посилює відчуття трагедії, яку просто камуфлюють і ховають від очей нескінченними розважальними шоу.
Тоді, як оцю публіку, що так жадає розваг, треба би поводити по кладовищах, де гектари свіжих могил, або переповнених госпіталях країни, щоб цих веселунів трусило, судомило і вони блювали від шоку на свої дорогі наряди від кутюр.
Щоби ті, хто навіть не вірить у Бога, пішли в церкви, костьоли, мечеті і синагоги, шукаючи прихистку і порятунку для душі і молилися, молилися за душі невинно загиблих, тих, хто віддає за них, безтурботних, своє життя...
І коли все це буде зроблено - люди проникнуться атмосферою військового часу. І тоді слова співчуття й жалю за загиблими будуть мати належну вагу та значення - і вони дійдуть до кожного...
Час багатьом шанувальникам розваг мирного життя зрозуміти: війна - не рекламні ролики і не реаліті-шоу зі щасливим кінцем.
Фінал може бути зовсім неочікуваним.
Не шукайте прямого причинно-наслідкового зв'язку Чернігівської трагедії з приведеними фактами. Суть цих вибухових емоцій у тому, що трагедії не ведуть до жодних висновків! Отож, подумайте, чи не занадто багато у нас гумору у ці трагічні часи?
Виды перевода
Перевод текстов
украинский
английский
Исходный текст
Всім привіт! Я довго мовчала з приводу війни, але не сьогодні.Про це важко писати по слідах трагічних подій у Чернігові, але складається таке враження, що більшість людей у країні живуть в режимі нерозуміння того, що відбувається страшна трагедія.
Сотні людей гинуть щоденно у вогняному пеклі, а дехто живе, немов в іншому вимірі. Все у них як завжди - ресторани, розваги, шопінг, гучні концерти, розважальні шоу - і гумор, гумор, гумор... Цей блядський, цинічний гумор відгодованих дядьків у вишиванках, який рве душу когнітивним дисонансом. Бо це знущання над народом - відверте, системне і принизливе. Так, якби в нацистському концентраційному таборі відкрили дискотеку - і запрошували в"язнів вечорами культурно відтягнутись. А що, людям якось же треба відволікатись від важких думок...
Ні, вашу мать, не треба відволікатись!!! Треба, аби кожна і кожний веселун у наших відносно ситих і спокійних мегаполісах тремтіли від жаху, а не іржали на концертах стендаперів.
Щоби по місту висіли плакати зі скаліченими воїнами і текстами на зразок: "сьогодні я, а завтра ти - готуйся!".
Щоб почали вручати повістки не тим, хто в селі вийшов за хлібом у магазин чи чесно ходить на роботу, щоб годувати сім"ї, а зробили рейд по дорогих курортах - по ресторанах Буковеля, Трускавця, Закарпаття, Одеси і там провели мобілізацію...
Щоб перестали нарешті спекулювати на теми війни ті, для кого це не трагедія, а просто модний прибутковий тренд.
Щоб перестали говорити про війну в шапкозакидацькому і бравадному тоні, розказуючи, які проти нас воюють дебіли і нездари!
Щоб перестали розказувати у Марафоні про те, де і коли українці будуть наступати і яку зброю їм надали західні партнери. Бо це стає абсурдним і нестерпним. І це лише посилює відчуття трагедії, яку просто камуфлюють і ховають від очей нескінченними розважальними шоу.
Тоді, як оцю публіку, що так жадає розваг, треба би поводити по кладовищах, де гектари свіжих могил, або переповнених госпіталях країни, щоб цих веселунів трусило, судомило і вони блювали від шоку на свої дорогі наряди від кутюр.
Щоби ті, хто навіть не вірить у Бога, пішли в церкви, костьоли, мечеті і синагоги, шукаючи прихистку і порятунку для душі і молилися, молилися за душі невинно загиблих, тих, хто віддає за них, безтурботних, своє життя...
І коли все це буде зроблено - люди проникнуться атмосферою військового часу. І тоді слова співчуття й жалю за загиблими будуть мати належну вагу та значення - і вони дійдуть до кожного...
Час багатьом шанувальникам розваг мирного життя зрозуміти: війна - не рекламні ролики і не реаліті-шоу зі щасливим кінцем.
Фінал може бути зовсім неочікуваним.
Не шукайте прямого причинно-наслідкового зв'язку Чернігівської трагедії з приведеними фактами. Суть цих вибухових емоцій у тому, що трагедії не ведуть до жодних висновків! Отож, подумайте, чи не занадто багато у нас гумору у ці трагічні часи?
Всім привіт! Я довго мовчала з приводу війни, але не сьогодні.Про це важко писати по слідах трагічних подій у Чернігові, але складається таке враження, що більшість людей у країні живуть в режимі нерозуміння того, що відбувається страшна трагедія.
Сотні людей гинуть щоденно у вогняному пеклі, а дехто живе, немов в іншому вимірі. Все у них як завжди - ресторани, розваги, шопінг, гучні концерти, розважальні шоу - і гумор, гумор, гумор... Цей блядський, цинічний гумор відгодованих дядьків у вишиванках, який рве душу когнітивним дисонансом. Бо це знущання над народом - відверте, системне і принизливе. Так, якби в нацистському концентраційному таборі відкрили дискотеку - і запрошували в"язнів вечорами культурно відтягнутись. А що, людям якось же треба відволікатись від важких думок...
Ні, вашу мать, не треба відволікатись!!! Треба, аби кожна і кожний веселун у наших відносно ситих і спокійних мегаполісах тремтіли від жаху, а не іржали на концертах стендаперів.
Щоби по місту висіли плакати зі скаліченими воїнами і текстами на зразок: "сьогодні я, а завтра ти - готуйся!".
Щоб почали вручати повістки не тим, хто в селі вийшов за хлібом у магазин чи чесно ходить на роботу, щоб годувати сім"ї, а зробили рейд по дорогих курортах - по ресторанах Буковеля, Трускавця, Закарпаття, Одеси і там провели мобілізацію...
Щоб перестали нарешті спекулювати на теми війни ті, для кого це не трагедія, а просто модний прибутковий тренд.
Щоб перестали говорити про війну в шапкозакидацькому і бравадному тоні, розказуючи, які проти нас воюють дебіли і нездари!
Щоб перестали розказувати у Марафоні про те, де і коли українці будуть наступати і яку зброю їм надали західні партнери. Бо це стає абсурдним і нестерпним. І це лише посилює відчуття трагедії, яку просто камуфлюють і ховають від очей нескінченними розважальними шоу.
Тоді, як оцю публіку, що так жадає розваг, треба би поводити по кладовищах, де гектари свіжих могил, або переповнених госпіталях країни, щоб цих веселунів трусило, судомило і вони блювали від шоку на свої дорогі наряди від кутюр.
Щоби ті, хто навіть не вірить у Бога, пішли в церкви, костьоли, мечеті і синагоги, шукаючи прихистку і порятунку для душі і молилися, молилися за душі невинно загиблих, тих, хто віддає за них, безтурботних, своє життя...
І коли все це буде зроблено - люди проникнуться атмосферою військового часу. І тоді слова співчуття й жалю за загиблими будуть мати належну вагу та значення - і вони дійдуть до кожного...
Час багатьом шанувальникам розваг мирного життя зрозуміти: війна - не рекламні ролики і не реаліті-шоу зі щасливим кінцем.
Фінал може бути зовсім неочікуваним.
Не шукайте прямого причинно-наслідкового зв'язку Чернігівської трагедії з приведеними фактами. Суть цих вибухових емоцій у тому, що трагедії не ведуть до жодних висновків! Отож, подумайте, чи не занадто багато у нас гумору у ці трагічні часи?
Hello everybody! I have been silent about the war for a long time, but not today. It is difficult to write about this in the wake of the tragic events in Chernihiv, but one gets the impression that most people in the country live in a state of not understanding that a terrible tragedy is happening.
Hundreds of people die every day in the fiery hell, and some live as if in another dimension. They have everything as usual - restaurants, entertainment, shopping, loud concerts, entertainment shows - and humor, humor, humor... This fucking, cynical humor of fattened uncles in embroidered shirts, which tears the soul with cognitive dissonance. Because this mockery of the people is frank, systematic and humiliating. Yes, if a disco was opened in a Nazi concentration camp - and the prisoners were invited to relax culturally in the evenings. And what, people somehow need to distract themselves from heavy thoughts...
No, your mother, you don't need to be distracted!!! It is necessary that each and every reveler in our relatively well-fed and calm megacities should tremble with terror, and not growl at the concerts of stand-up artists.
So that posters with maimed soldiers and texts like: "today I, and tomorrow you - get ready!" were hung around the city.
To start handing out summonses not to those who go to the store for bread in the village or honestly go to work to feed their families, but to raid expensive resorts - restaurants in Bukovel, Truskavets, Zakarpattia, Odesa, and mobilize there...
So that those for whom this is not a tragedy, but simply a fashionable and profitable trend, finally stop speculating on the topic of war.
So that they stop talking about the war in a hat-throwing and bravado tone, telling us what morons and fools are fighting against us!
To stop talking in Marathon about where and when the Ukrainians will attack and what weapons were provided to them by their Western partners. Because it becomes absurd and unbearable. And this only increases the sense of tragedy, which is simply camouflaged and hidden from the eyes by endless entertainment shows.
Then, how would this audience, so hungry for entertainment, be led through cemeteries, where there are hectares of fresh graves, or overcrowded hospitals of the country, so that these revelers would shake, convulse and vomit from shock on their expensive couture outfits.
So that those who do not even believe in God should go to churches, churches, mosques and synagogues, seeking shelter and salvation for their souls and pray, pray for the souls of the innocent dead, those who carelessly give their lives for them...
And when all this is done, people will be imbued with the atmosphere of wartime. And then the words of sympathy and pity for the dead will have the proper weight and meaning - and they will reach everyone...
It's time for many fans of the entertainment of peaceful life to understand: war is not commercials and not a reality show with a happy ending.
The finale can be completely unexpected.
Do not look for a direct causal connection between the Chernihiv tragedy and the given facts. The essence of these explosive emotions is that tragedies do not lead to any conclusions! So, come to think of it, don't we have too much humor in these tragic times?