Моя знайома, що живе у Відні, зараз займається волонтерством для України і влаштовує різні мистецткі (і немистецькі) події, щоб зібрати гроші та привернути увагу до війни. Вона написала мені, запитавши, чи можу я виставити свій семестровий проєкт у них у залі, з метою потім продати його на аукціоні. Я не могла, бо на той момент проєкт був на виставці в Болгарії, а потім вже був розписаний графік його виставок по різних містах. Тож довелося (з радістю) зробити копію тарілок з будинками, щоб зі спокійною душею їх привезти у Відень і продати.
Тарілки робилися менші за розміром, адже покупці мали бути з різних куточків світу і планувалося пересилання. Так і було: ми виставили їх у Віденському музеї, а вже за тиждень вони були розпродані та більшість відправилася в США. Звідти мене просили переслати докладно всі тексти, які на тарілках, бо там не до кінця розуміли кожне слово (Боже, їм так важливе кожне слово, написане там).
Я рада що долучилась до доброї справи, і дала світові знати про наших людей, що втратили дім в ході війни. Це, загалом, і була моя основна задача в цій роботі.
