Оля несподівано з'явилася в Празі і позвала гуляти містом. Я прокинулась від своєї сплячки з гіпсом, і ми провели половину дня в центрі та околицях. Дивлячись на красиві фасади, сувеніри та червоні дахи, Оля розказувала що у Києві дуже класно. Вона їздила недавно і втішилась, хоча в Чехії думає пропрацювати ще найближчі п'ять років.
Я вірю, що в Києві добре і чесно кажучи хочу туди. Так, рівень життя не той, але рідна атмосфера, спогади, свої місця, друзі... Прага так за півроку мені й не розкрилася, може я мало розкривала, а може мені просто грубо кажучи Прага не була ніколи в житті потрібна. Як і війна, в принципі.
