В рамках виставки, присвяченої Різдву мене запросили показати мій перформанс, який я створила на базі університету на кафедрі перформансу. Він нагадує про те, що українська культура вже давно потерпає від російських нищівних інвазій.
Про те, як багато плодів залишилось незібраними: поезія, малярство, іконопис, музика... всі митці, яких було розстріляно і закатовано могли принести плоди, могли виростити нові дерева в нашому культурному саду.
Під час перформансу відвідувачам було запропоновано взяти з коробки керамічні яблука. Люди могли вибрати собі будь-яку позу, що зображає дерево з гілками. Кожен став, як хотів, а деякі з учасників навіть повільно рухались.
Я співала пісню "Не ходи Улане" і повільно ходила між людьми, тягнучись до яблук, намагаючись їх зібрати. Але люди кидали плід як тільки я торкалася його.
Звук розбивання яблук об дерев'яну підлогу поєднувався зі співом і створював драматичну атмосферу. Я вважаю перформанс успішним, хоча тут є над чим працювати. Як мінімум - треба знову створити всі ці 40 яблук, які ми розбили)
