З червня 2023 року уряд України запустив англомовний сайт
The Gaze. Основна задача, яку ставить держава перед новим ЗМІ, - інформування іноземних громадян про поточні події в Україні, про її історію, культуру та економіку. Юлія Островська, гендиректорка творця The Gaze (ДП "Мультимедійна платформа іномовлення України"), пояснює, який напрямок контенту є основою для роботи іноплатформи:
(контент) "має відповідати актуальним запитам західної аудиторії й при цьому органічно охоплювати українські наративи, за потреби в ньому мають бути коментарі спікерів, експертів, аналітиків, необхідна статистична інформація".
джерело
За чотири місяці існування навколо The Gaze встиг виникнути скандал. Видання фінансується з бюджету Міністерства культури та інформаційної політики, і під час війни особливо гостро сприймаються будь-які інші витрати із бюджету, ніж на ЗСУ чи допомогу постраждалим від російської агресії.
Відомо, що вже витрачено 60 млн. гривень, але сайт поки що так і не набрав популярності. Переглядів вкрай мало для таких великих затрат: тільки 11,6 млн гривень потрачено на розробку, решта ж пішла на підтримку контенту. Приватним підрядникам, які працюють над створенням ресурсу, виділяються кошти на рівні ринкових цін. Так, у NGL.mediа дізналися, що вартість створення однієї новини — 4000 грн, а статті — 8500 грн. Хоча, як виявили дослідники, значна частина інформації — це передруки з міжнародних новинних ресурсів. Сайт має близько 65 тисяч візитів за 4 місяці, а на YouTube-каналі всього 6,55 тисячі підписників, і менше ніж 2,8 мільйона переглядів.
Що ж не так із The Gaze? Невже справа тільки у невиправданих витратах на не зовсім сумлінних наповнювачів контенту? Чи взагалі потрібно Україні нове англомовне ЗМІ, що не користується попитом?
Для мене на всі ці питання відповідь знайшлася. На сторінках фейсбуку. Від дуже авторитетної людини, засновника Ukrainer Богдана Логвиненка. Процитую:
Чому The Gaze не працює? Бо медіа — це роки кропіткої праці. Спільнота довкола медіа чи бодай довіра до нього в «західній» цивілізації — це десятиліття. Тональність, мова, вивчення запитів аудиторії — усе це роки. Зараз це непогане медіа, яке пробує, але до результату ще далеко.
джерело
І головне: тепер стало цікаво спостерігати за подальшим розвитком цього ресурсу. Бо я - за розвиток всього українського і за його розповсюдження по всьому світу. Щоб нас впізнавали не тільки через трагедію в Чорнобилі у 80-х чи через війну з росією.
