Остання неділя травня із 1983 року (1500-річчя міста) стала офіційним Днем Києва. І це не випадковість, - саме в цей час місто потопає у квітах могутніх каштанів. Саме ці дерева давно стали символом столиці.
У Києва, крім цього, є свій герб, прапор, а з 2014 року — офіційний гімн. Ним стала після "Як тебе не любити, Києве мій!", яку вперше виконали ще у далекому 1962 році. Дуже цікава історія створення цієї пісні, музику до якої написав композитор Ігор Шамо, а текст створив український поет Дмитро Луценко.
Як розповіла донька композитора Тамара Шамо, на створення музики у її батька була лише одна доба. Саме в цей рік Києву московська совєтська влада зібралась вручити найвищу нагороду країни - орден Леніна. А для проведення торжеств не вистачало якоїсь пісні про столицю. І тоді міністр Культури радянської України Ростислав Бабійчук офіційно доручив Ігорю Шамо написати урочисту пісню про Київ. А часу на це дав лише одну добу.
На написання ж тексту часу було більше, і Дмитро Луценко витратив на це майже місяць. Дружина поета Тамара згадувала, що спершу він написав другий куплет. А рядки "Як тебе не любити, Києве мій" Луценко довго не міг придумати. І якось, під час прогулянки містом, Дмитро почув слова зізнання молодого хлопця до дівчини: "Як тебе не любити", і додав свої слова: "Києве мій".
Міністру Бабійчуку написана за добу музична версія сподобалась. І тоді в прискореному режимі потрібно було написати оркестрове аранжування, яке Шамо написав просто на підвіконні. А диригент Вадим Гнєдаш підготував запис пісні з оркестром. Отже, вперше пісня-вальс-гімн "Як тебе не любити, Києве мій!" прозвучала 27 травня 1962 року на урядовому концерті. Її там виконали співаки Костянтин Огнєвий та Юрій Гуляєв. А от фондовий запис зробив лише Юрій Гуляєв, і як слідство, пісня саме у його виконанні стала популярною.
Ігор Шамо та Дмитро Луценко свого часу стали першими лауреатами, які отримали Шевченківську премію за написання пісень. Серед композицій, за які їх відзначили, був і нинішній гімн Києва.
