Сергій Жадан - найвідоміший сучасний український письменник. Принаймні один з них. Адже серед тих, хто цікавиться актуальною українською культурою, і хто не чув цього прізвища маже нема. Або вони сиділи крайні років 20 десь у бункері.
"Інтернат" є найсвіжішою прозовою роботою автора. Вона вийшла у 2017 році.
Героями твору, як і більшості творів Жадана, є звичайні люди. Всі кого ми бачимо близько довкола себе. Може хтось із нас теж є учасником історії із такої книги.
Роман буде дуже близький тим людям, що потрапили у м’ясорубку російсько-української війни. За сюжетом шкільний вчитель їде до міста щоби забрати з інтернату свого племінника. В цей самий час лінія фронту перетинає місто і він змушений її переходити, стикаючись із учасниками різних сторін, намагаючись вижити і вивести "малого" до дому.
"Малий", тобто племінник, не надто радіє дядьку плюс ще й підліткова впертість та образи не дають родичам дійти згоди, але непевні та лякаючі події навкруги все ж змушують їх примиритись.
Атмосфера роману передає ті події, що відбувались на Сході у 2015 році. Коли до одних вже дійшло, що це війна і вороття назад буде тяжким і ще більш кривавим ніж є тепер, а інші наївно вірили, що це не надовго, дехто радів приходу нової влади "народних республік". І увесь той клубок різних емоцій і станів, зневіри і шоку від побаченого Жадану вдалось описати у своєму традиційному стилі. Через прості речі. Без зарозумілих філософських вивертів.
Не зважаючи на просту мову і не надто заплутану історію роман читається важко. Найбільше заважає цьому усвідомлення того, що подібне відбувається не так далеко і давно, тут і тепер, у твоїй країні з твоїми співвітчизниками, людьми яких ти можеш знати особисто.