Привіт!
Мене важкувато віднести до прихильників українського кіно —люблю американські і скандинавські стрічки. Але є принаймні два вітчизняні фільми, які мене реально вразили.
Але про два писати не буду (а раптом буде другий сезон цього конкурсу?) — напишу про «Погані дороги».
Фото із кінозалу. Кінотеатр "Ліра", вул. Велика Житомирська, 40, Київ. 4 червня 2021 року
«Погані дороги» (російською: «Плохие дороги») — фільм режисерки Наталії Ворожбит. Вона ж і сценаристка. Спершу це була п'єса, але в 2021 р. вийшов у прокат і кінофільм.
Я потрапила на стрічку випадково і не усвідомлено. Просто сказала подрузі: вибери сама, в якому пабі зустрінемось. І вона вибрала малесенький, камерний кінотеатр.
Ми були наслухані про цей фільм влітку. Я не побоюсь заявити: він шедевральний. Це фільм про події на лінії розмежування на Сході України. Ви скажете: "Про російсько-українську війну? От скоріше ні, ніж так. Тобто, основною темою фільму є людська слабкість і моральне потворство. А вже проявляється потворство на бекґраунді війни. Ну і тема доріг наскрізно...
При чому, фільм показує потворство всіх типажів, просто по-своєму — у ньому нема такого, що "осьо російський найманець, він — зло, а осьо український доброволець, він — добро". Правдиво показані і агресори, і захисники, і місцева сєпарня. Правдиво і не завжди однозначно — все, як у житті. Персонажі розмовляють на 75% російською, тому можуть дивитись і ті, хто навіть не знає української.
Загалом, рекомендую кінострічку до перегляду усім, хто за картини без цензури, і не боїться визнавати, що світ не чорно-білий, а сірий — просто різних відтінків...
До речі, про цей фільм у групі Літ_Срач на Facebook якраз дискусія є, можна почитати (або й написати).