Влітку минулого року мені подзвонив Олександр Кравченко і запросив нас на фестиваль "Сороміцької пісні", який відбувається в селі Григорівка Канівського району. Принагідно попросив при можливості приїхати на день раніше та допомогти з підготовкою до фестивалю. Ми кожного року по декілька разів на літо приїжджаємо до нього гостювати, дуже полюбляємо ті місця, особливо Софія, яка ніколи не відмовиться від можливості поспілкуватися з кіньми. А тому ми відразу погодилися, я відпросився на п'ятницю пораніше з роботи, і в день перед фестивалем, до нас заїхали Андрій з Володимиром на авто, і ми поїхали у Григорівку.
| Місцеві краєвиди |
По приїзду почали допомагати у підготовці до фестивалю. За цими справами непомітно пролетів день. А вечір провели за розмовами та слухали пісні Володимира Гонського.
Наступного дня приїхало чимало людей, всі почали готуватися, хтось розставляв свої намети та столи зі своїми роботами, колективи проводили фінальні репетиції, гості ходили та милувалися місцевими краєвидами. Ми теж робили завершальні роботи, і на фінал повісили банер на в'їзді.
| Один із колективів по дорозі до сцени |
Фестиваль був заснований етнічними козаками Подніпров'я і проводиться з 2017 року. Попередні роки фестиваль проводився суто локально, і про нього майже ніхто не знав. У цьому ж, 2021 році, організатори вирішили вийти так би мовити на загал.
| В очікуванні початку фестивалю |
І ось нарешті фестиваль розпочався, глядачі, чи то слухачі, посідали на лави. Я знайшов зручне місце для фотографування, і тільки в цей момент помітив стільки було людей. Не звично було бачити таку кількість у цьому місці.
| Початок фестивалю |
Першим виступав місцевий колектив "Наддніпряночка". Сцена, на якій виступав колектив, стояла так, що глядачі могли бачити позаду неї місцеві краєвиди, тому все дуже гармонійно поєднувалося.
| Олександр Кравченко |
Поки колективи виступали, паралельно відбувалися не менш цікаві дійства. Час від часу на конях проїжджав козак, а Андрій з Віктором розважали глядачів фехтуванням на шаблях. До того ж поруч тільки садиба пана Олександра, та природа навкруги, від чого відразу занурюєшся у якусь неймовірну атмосферу. На фестивалі можна було придбати всілякі сувеніри, частували своїми кулінарними виробами, катали на конях.
| У козаків свої розваги |
Не пам'ятаю чому, але я щось відволікся від сцени, чи то потрібно було кудись відійти, чи щось таке. Але до сцени я вже повернутися не зміг, бо почався дощ, спочатку невеличкий, а потім зненацька почалася сильна злива. Всі почали ховатися від дощу, але деякі колективи не розгубилися і знайшли місця, де могли подовжувати виступати. Добре, що я до цього натягнув неподалік свій тент, тому ми змогли сховатися під ним від дощу.
| Не зважаючи на дощ |
З часом злива припинилася, і лишився тільки легесенький дощик. Ми вирішили трішки походити по території, щоб розім'ятися після сидіння під тентом. Послухали виступи колективів, поспілкувалися зі знайомими, яких зустріли на фестивалі, а їх того дня було чимало.
| Продовження фестивалю |
Коли фестиваль закінчився, все так затихло, що аж стало не звично. Починало сутеніти, майже всі роз'їхалися, а ми вирішили взяти проектор та переглянути фільм "Пропала грамота". Потім ще довго сиділи за розмовами та не помітили, як пройшов час і вже почався ранок. Тому ще й встиг сфотографувати схід сонця.
А на останок, як завжди, ще декілька фото того дня: