Many people may have noticed that I have not been very active in Hive in recent days. Today I will explain why. The fact is that for this period we have planned to move to another apartment. That is, at the end of February - beginning of March. That's where the war happened. I can't say that we didn't think about leaving Odessa and going somewhere further. The good thing is where to live in Transcarpathia or in the Volyn region. But after analyzing everything and listening to my inner voice ... In short, it was almost a month since we were attacked, and we are still in the "pearl by the sea".
Багато людей могло помітити, що останніми днями я не надто активна на теренах Hive. Сьогодні я поясню чому. Справа в тому, що саме на цей період ми запланували переїзд на іншу квартиру. Тобто на кінець лютого - початок березня. Аж тут трапилась війна. Я не можу сказати, що ми не думали про те, щоб, взагалі, покинути Одесу та поїхати кудись подалі. Благо є де жити на Закарпатті чи у Волинській області. Але проаналізувавши все та прислухавшись до свого внутрішнього голосу... Коротше, вже скоро місяць, як на нас напали, а ми досі в "перлині біля моря".
Of course, I have "survivors syndrome" and I'm embarrassed that certain cities are being bombed, and I'm in relative peace and security. Although they are trying to intimidate Odessa, that this security is very fragile. And it's really hard for me to write all this now, but I want to address people like me first. Don't be afraid to try to live. At least somehow. Because without a strong and nervously balanced rear there will be no victories in battle. Of course, the war will not disappear from our brains, we will still check the news, we are still all under threat, but we must be strong and continue to laugh evilly at the eastern "neighbor" right in his eyes.
Звичайно, в мене є "синдром вижившого" і мені ніяково через те, що певні міста бомблять, а я у відносній тиші та безпеці. Хоча Одесу намагаються залякувати, що ця тиша дуже крихка. І мені дійсно важко тепер це все писати, але я хочу звернутись насамперед до таких, як і я. Не бійтесь пробувати далі жити. Бодай якось. Тому що без міцного та нервово врівноваженого тилу не буде перемог в бою. Звичайно, війна з нашого мозку не зникне, ми все одно будем перевіряти новини, ми все одно всі під загрозою, але ми маємо бути сильними та продовжувати на зло східному "сусіду" сміятись йому прямо в очі.
And so I wanted something normal, some pleasant changes, that I shaved half my head again, and I am writing this post from another apartment. Well, now back to the title of this post:
- How much do you trust the Armed Forces of Ukraine?
- I sleep in my pajamas.
І от мені настільки захотілось чогось нормального, якихось певних приємних змін, що в мене знов вибрито пів голови, а пишу я цей допис з іншої квартири. Ну і тепер повернемось до назви цього допису:
- Як сильно ти довіряєш ЗСУ?
- Сплю в піжамі.
I will explain to foreigners - this means that you are not afraid that you will have to flee to the bomb shelter at night, because you are well protected and you can sleep in your pajamas.
And I trust the Armed Forces so much that I now live 5 minutes from the sea. Of course, I will not tell you the exact address, but I will show a screen of the territory from Google Maps. This card does not have any secret information, so everyone can rest easy. Well, given this proximity to the sea, everyone understands that if Russian ships do not go in the usual direction, and try to open fire on the city, my new home may be at risk.
А я настільки довіряю ЗСУ, що живу тепер за 5 хвилин від моря. Точну адресу я, звичайно, вам не назву, але скрін території з Гугл карт покажу. Жодну секретну інфу ця карта не має, тому всі можуть бути спокійними. Ну і враховуючи таку близькість до моря всі розуміють, що у випадку, якщо кораблі рф не підуть на звичний напрямок, а спробують відкрити по місту вогонь, то мій новий будинок може бути в зоні ризику.
But we will not talk about it. In general, the move took place in one day and now I am sitting and do not understand where what things are. After all, if at first there was at least some logic in my actions on packing, then in the end I just put the rest of things together in spite of everything. Therefore, along with T-shirts, I can have dog food, a toothbrush and a favorite cup.
Але не будемо про це. Загалом переїзд відбувся за одну добу і я тепер сиджу та не розумію де які речі знаходяться. Адже, якщо спочатку в моїх діях по пакуванню була бодай якась логіка, то під кінець залишок речей я просто складала разом незважаючи ні на що. Тому разом з футболками в мене може бути корм для собак, зубна щітка та улюблена чашка.
And I am so calm about the fact that now I am ready to teach 200% in my information war. And drink coffee in the morning on the boulevard overlooking the sea. Our Ukrainian sea. In which Russian cans periodically like to swim. But we all know exactly where they will go if they want to offend Odessa's mother. Actually, fire was opened from the occupier's ships this morning towards the shore, but it was more to make civilians nervous, as well as to try to figure out where our air defense positions are.
І от так спокійно на душі від факту переїзду, що тепер я готова викладатись на всі 200% в своїй інформаційній війні. А ще пити вранці каву на бульварі з якого видно море. Наше українське море. В яке періодично люблять запливати російські бляшанки. Але всі ми знаємо куди саме вони відправляться, якщо захочуть образити Одесу маму. Власне, сьогодні вранці з кораблів окупанта був відкритий вогонь в сторону берега, але це було більше для того, щоб змусити мирних жителів понервувати, а також спробувати вирахувати де знаходяться позиції нашої протиповітряної оборони.
After all, by and large, no projectile reached the shore, and from the outside it seemed that they were competing with Poseidon. However, we played in the "Sea Battle". Quite a bit. And according to preliminary information, even slightly wounded the enemy ship.
Адже, по великому рахунку жоден снаряд не долетів до берегу, а зі сторони здавалось, що вони змагаються із Посейдоном. Проте, в "Морський бій" ми зіграли. Зовсім трішки. І за попередньою інформацією, навіть, трішки поранили корабель противника.
That's all for now about my personal information. Next will be mostly informational posts about our war. And I remind myself and you that Ukraine is fighting for its independence for the 26th day. Nobody expected us to be so stubborn and so much in love with our freedom and homeland. Everything will be Ukraine!
На цьому поки все з приводу моєї особистої інформації. Далі будуть переважно інформаційні дописи про нашу війну. А я нагадую і собі, і вам, що Україна бореться за свою Незалежність вже 26-й день. Ніхто не очікував, що ми настільки вперті та настільки сильно любимо свою свободу та Батьківщину. Все буде Україна!