передмова. це сповідь фана Земфіри про новий альбом та про все, що накопичилось за станній час. прошу не кидати в мене помідорками.
а любовь стоит того, чтобы ждать
точно так, як новий альбом Земфіри вартий того, щоб чекати його і 8 років, і 20.
не читаю рецензії критиків на новий альбом. пояснення дуже просте - мені не потрібні жодні слова інших людей та їхні оцінки, щоб зрозуміти, що він геніальний.
це альбом, перший альбом, який я свідомо і з нетерпінням чекала 8 років. з 1999 по 2013 рік Вона була дуже активна, хоч інколи і мовчала. і в той період, я впевнена, не тільки я сприймала творчість Зе, як те, що буде завжди і відносно часто. а ще під час виходу "ЖВТГ" я, взагалі, була піздюком, котрий любив Земфіру, але не цінував настільки сильно.
а потім прийшла тиша. тиша, під час якої нам інколи давали щось нове послухати.
тиша під час якої, навіть, був тур. і, навіть, був альбом пісень з нього. тур, під час якого нам сказали "альбомів і турів більше не буде". фраза, котра практично вбила нас.
а тут. в найскладніший для світу момент виходить пост із текстом "у нас все будет. и альбом и тур и все на свете.".
фраза, котра змусила чекати, мити руки та сидіти вдома, щоб зберегти себе до цього моменту. тому що... альбом Земфіри вартий цього. сама Земфіра варта цього.
хоча ми і так чекали. по-дитячому, наївно чекали. і 13 річні, і ті кому давно за 40. з'явилась надія на світле майбутнє в той час, як весь світ був в паніці.
дада, Земфіра це не тільки дорослі фани, котрі з нею практично з самого початку. ви навіть не уявляєте скільки підлітків "підсідають" на неї кожного дня.
і вони якраз ті ідеальні фани по версії самої Зе. котрі просто радіють новій фотографії та тому, що твій музикант живий і здоровий. і я їм заздрю. в них є можливість почути все вперше. в них є можливість пережити всі свої драми, взлети та падіння з уже готовим плейлистом.
але тепер про альбом. моя власна думка про нього. це виключно мої відчуття, я не претендую на звання музичного експерта. але для мене він по Земфірівськи геніальний. альбом, котрий можна було б чекати ще 8 років.
з першої ноти першої пісні ти закохуєшся в нього. і прослуховування проходить на одному диханні. кожна пісня це, як маленький окремий світ, а загальний настрій та звучання, як цілий всесвіт. і тут варто наголосити, що сам список пісень, їхня послідовність підібрана ідеально.
хоча. є одне але. цей альбом можна порівняти з хорошим алкоголем. ну знаєте, ота фішка при якій перший ковток має отакий смак, другий вже зовсім інший, а потім післясмак.
перші два-три прослуховування відбувались просто під ейфорією від того, що "с нами случился альбом". від того, що дочекався. тим більше, що він дуже несподівано вийшов. хоча всі знали "скоро буде". але все одно несподівано. це такий собі новорічний подарунок. він вийшов рівно о 12 ночі.
"с новым годом, крошка!"
боже. як я псіхувала в той вечір!
дико хотіла спати, ледве вигуляла собак, вернулась і хотіла телефон на зарядку поставити, але бачу повідомлення в телеграмі. від каналу Земфіри. наївно думала, що там нова фотографія чи пост Литвинової. а тут. а тут повідомлення:
спочатку дикий крик радості, котрий певно розбудив деяких сусідів. а потім я обламалась від того, що зможу прослухати його тільки через 40 хвилин. коли у нас настане 12 ночі. я пам'ятаю, що сиділа та возмущалась із фразою "мені це чекати, як новий рік?? це несправедливо!".
особливо образливо стало, коли в чаті почали писати відгуки на нього, а всі VPN, котрі в тебе є не підходять по часу.
в кінці кінців, як слухали інші люди альбом? дочекались і спокійно увімкнули. а як слухала я? хтось скинув в телеграм всі треки, я заскрінила послідовність пісень в альбомі і сиділа переключала по порядку. тому що порядок важливий.
при першому прослуховуванні ти відчуваєш просто загальну картинку, загальний настрій. не так сильно вслуховуєшся в текст. ти просто вбираєш його в себе, як губка. ти слухаєш його так, як люди після засухи п'ють воду. одразу все. не можеш насититись. взагалі. за ту ніч я прослухала альбом десь тричі. головний кайф був, коли витягнула збережений алкоголь, вийшла на балкон, а там величезний місяць, зорі, тиша навколо, "честный вкус сигарет". не вистачало тільки моря поруч. хоча. яке там море, коли в тебе вибух всередині.
а потім настає момент, коли ти починаєш розуміти все. відчувати душею та серцем. коли, ті самі, душа та серце розриваються, збираться до купи, а потім знов ламаються на дрібні шматочки. ти відчуваєш оце відчайдушне кохання, біль, агресію, депресію. так, цей альбом сповнений всім спектром емоцій, що тільки може бути. це відбулось на наступний день та продовжується досі. хтось проплакався в першу ніч, а ти... якби цей альбом відбувся півтора роки тому, я певно повісилась би. на щастя, сьогодні в особистому житті все ідеально і мені просто сумно моментами.
але про плейлист, про пісні.
ти починаєш прослуховування з драйву. якоїсь потаємної агресії, шикарних гітарних рифів, голосу із хрипотою. починаєш з того, що "уебищный мир" і "много шума и звонков".
а далі ти чуєш і про невзаємне кохання, і про те, що все таки все здійнилось, і про маму, і просто про життя. ти чуєш голос який от-от зірветься від крику, а потім знов спокій.
цей альбом відчайдушний, щирий, а в деяких піснях просто несамовитий - як акт публічного оголення - і, якщо тобі не зайшло, просто відведи очі і пройди повз, замість того, щоб тушити бички об тіло музиканта і писати про те, що все гівно. тому що цей альбом... це оголення.
я собі не уявляю, наприклад, як можна написати і оприлюднити пісню «Мама». через яку топку потрібно переплавити свої душевні урагани, щоб публічно виголосити рядки, адресовані покійній мамі:
«Я же тысячу раз хотела написать
Тысячу раз хотела рассказать
Что ты мне врала, любимая мама.
Ты нанесла мне страшные раны.
Кто из нас прав, рассудит дальше время.
Я же пока пытаюсь вспомнить имя.
Эти дожди меня совсем ускорят.
Ты меня жди, я буду скоро.»
альбом складний. занадто складний, щоб осмислити його з першого прослуховування. занадто відвертий, щоб таким взагалі ділитись з світом. але Вона це зробила. за що дякую. безмежно дякую.
я могла б описати кожну пісню, але це довго і важко. просто послухайте самостійно:
залишилось просто потрапити на концерт, якщо він буде.
p.s. всіх хейтерів попрошу стриматись. я тут оголила душу.