А всього лише кілька років тому я навіть не замислювалась,
що все можна вмістити в один маленький чемодан 🧳
Не просто речі.
А життя.
Усе, що нажито за вік — для когось довгий, для когось короткий.
Виявляється, можна взяти ноутбук,
пару штанів із кишенями для грошей,
кілька футболок
— і рухатися далі.
Переїжджати.
Шукати дім.
Квартири.
Можливо, вілли.
Знову і знову.
Вчити закони нових країн.
Вчити цю дивну дорослу реальність.
І залишатися будь-де.
У якийсь момент ти вже не розумієш:
тягне тебе додому
чи ти сам уже став домом.
Хто ти.
До кого ти.
І де твоя точка опори.
Це важко.
Важко з усіма цими випробуваннями, змінами, невизначеністю.
І тоді приходить проста, майже оголена думка:
у цьому світі немає нічого дорожчого за себе.
За свою цілісність.
За своє здоров’я.
Пробачте, але я скажу це прямо:
немає нічого важливішого,
ніж бути здоровим —
тут
і зараз.
P.S.
Усе інше можна скласти в чемодан.
А себе — ні.