9 місяців розвитку, 39 тижнів підготовки, 274 дня очікування до найщасливішого моменту свого життя.
Холодна осінь. Початок листопаду. Все навколо вкрите снігом. Страшні морози прийшли на пару днів. Люди наче випарувались. Та лише один чоловік, шалений і закоханий, спокійно чекав за вікном. Інколи кричав що чекає та любить.
Залишилось ще з пару хвилин. Нарешті зустрінеться їх погляд. А той ,за вікном, і далі кричить. Моментами співає. Але вона переймається і думає вже геть за іншого.
Нарешті тиша. Може голос зірвав,чекаючи за тим самим вікном?
Та сама мить.
Вперше я побачив життя. Вперше проживав емоції і вперше побачив її.
Весь цей час я тільки чув її приємний голос. На духовному рівні відчував, що з кожним днем очікування вона любила мене все сильніше.
Перша розмова, то швидше монолог. Я просто слухав та розумів. Це - найголовніша жінка в моєму житті. Жодна не замінить її.
Аж до моменту зустрічі, вівся монолог. Я чув приємні і теплі слова. Кожного дня та кожної ночі говорила що з нетерпінням чекає дня зустрічі. Постійно переймалась за моє здоров’я та розвиток. Я в свою чергу часами не давав спати. Не раз допомагав відкрити феєричні смаки здавалося б не сумісних продуктів. Додавав до повсякденного життя з пару кілограм до її ваги. Десь пару місяців, якщо не більше, прожила з великою надвагою. Просто 9 кілограм на собі завжди носила, навіть просте переодягання було максимально складним та займало майже в двічі більше часу. Прогулянки вже не були такими жвавими та довгими, що 5-10 хвилин сідали відпочити. Навіть спати було максимально незручно та часами боляче. Та не дивлячись на постійну зміну гормонального фону, до мене завжди говорила з посмішкою.
Нарешті побачила мене. Маленького, трохи блідого, весь в зморшках, та ще й верещав як не нормальний. Та її обійми відразу мене заспокоїли. Я відчув безпеку та захист.
Мама.
9 місяців ми чекали зустрічі. Тато мерз під пологовим будинком. Ти переймалась в палаті. А я просто злякався світла. Ось такі різні відчуття в одній родині.
Для мене та зустріч була повною несподіванкою. А ви вже знали про мене майже все. Я від народження постійно вередував. А ти так само посміхалась до мене. Не раз ти не могла спати через мої нічні походеньки, але так само проявляла терпіння до мене.
Все повторювалось точнісінько так само. Як в ті 9 місяців. Але на протязі вже 23 років.
Дякую тобі за підтримку, любов та розуміння. Коли як не зараз я знову всім заявлю, найголовніша жінка мого життя, від самого народження і аж до самого кінця буде не змінною. Я вирішив то ще в перші хвилини після народження. І нізащо не зміню своєї думки.
Не знаю хто які відносини має з батьками, але поки маєте час та можливість напишіть, а краще подзвоніть хочаб на пару хвилин)
