Для початку, кожен (собі особисто) має відповісти: «Що саме для мене повага? Як вона проявляється в реаліях сьогодення?».
Кожен має свою позицію та особисті критерії.
Більшість, напевно помиляється.
Неодноразово чув, як ті бідолахи, взагалі не відчувають поваги від інших. Та на просте питання: «Що саме для тебе є повага?»Бачив пусті очі та розгублений погляд. Чув щось не зрозуміле. Жодної конкретики. Тільки, що хтось, невідомо хто, не прийняв мою позицію та не чув моїх думок.
Проведімо дві паралельні прямі.
Перша — нічого іншого, як повна згода з твоїми висловами, підтримка на словах та покірна поведінка. Жодного заперечення, щодо висновків та пропозицій.
Друга — повна протилежність.
Дискусія на кожному питанню, донесення своєї позиції, вказівки на хибно прийняті рішення та здоровий діалог з мінімальним конфліктом, що призводить до правильних дій та не дозволяє бездумно приймати рішення.
Перша пряма, то Клондайк для нарцисів. Завжди маю рацію, ніхто не може перечити. Найкращий. Як на мене, то повна неповага та звичайне підлабузництво.
Аналіз другої паралелі, дає зрозуміти, що буде набагато важче будувати комунікацію. Ніхто не любить коли відразу перечать. Замість удаваної посмішки та слідування твоїм думкам, хтось намагається пояснити та показати неправоту. Постфактум не приймає твою позицію, а навпаки, ще звертає увагу на хибність зроблених висновків.
Мені симпатизує, та друга лінія.
Кожен, хто сліпо підтримує будь-який мій вислів, постійно наголошує на моїй правоті, відразу залишиться не в полі мого зору. За моїми стандартами, така поведінка є доказом найбільшої неповаги та байдужості, відносно мого життя. Проте, здорова критика, несприйняття моїх вибриків та особистих тарганів (в тій головній коробці), тверда позиція на справедливості та правильних рішеннях, є показником найбільшої поваги.
З власного досвіду, скажу: «В будь-якій ситуації, найпростіше, то погодитись з кимось. Не вступати в дискусію, а просто сліпо підтримувати». Так ти зберігаєш нерви та час. Тебе сприймають, як найріднішого та найближчого. Натомість в довгостроковій перспективі, то призводить до гірких наслідків.
Сьогодні всім весело, всі якби одне ціле. Вже за пів року, саме те, підтримане та не оскаржене тобою рішення, особи напроти, зруйнує їй життя. На фініші маємо байдужість та навіть жодного натяку на повагу.
Щодо протилежної ситуації. Дискусія, спроби довести хибність рішення та не тверезу оцінку дійсного — найбільший прояв поваги, що тільки може існувати.
Йти свідомо на конфлікт з близькою людиною, який може призвести до повного непорозуміння та поставити хрест на подальшій комунікації. Внести в життя купу негативних емоцій, та в цілому, додати нових проблем. Навіть на секунду не замислитись за свій емоційний стан, заради донесення тверезої думки та утримання від поспішних дій. Звести на нуль критичні наслідки та негатив в її сторону, коштом своїх відчуттів та спокійних днів життя.
Кожен, хто свідомо тримає високу планку та займає таку позицію, ставить на Кон найважливіше. Зазвичай, саме ці люди несправедливо залишаються оскаржені. До них найбільше претензій. На кінець, розрив будь-яких стосунків. Саме такий фінал найважчий. Та сприймається він без жодного жалю та смутку. Від самого початку і так все було ясно. Якраз таки, найвищий рівень поваги, не дозволив примкнути очі на руйнування життя дорогої людини за для збереження приємного стосунку. Навпаки, змусив стати собі на горло та витягнути з воронки незрозумілих подій варту поваги особу.
Підсумуємо.
Байдужість до твого майбутнього. Фальшивий прояв переживання та підтримки.
Напроти, щира турбота без фальшивих посмішок.
Кожному своє.
Особисто я, обираю другий варіант.
Дивіться більш широко на такі, ніби банальні речі.
Слухайте батьків, любіть маму, та буде вам щастя.
