Одне з найважливіших та найскладніших вмінь - то навчитись відпускати.
Відпускати минуле, відпускати людей, відпускати старі емоції та переживання. Просто залишити їх десь позаду. І без згадки та жалю рухатись далі. Приймати нові перешкоди, знайомства та виклики, що чекають нас на тернистому шляху життя.
Я чудово навчився жити минулим. Завждм думав за те що вже сталось. Вимальовув різні історії що могли би статись, якщоб я зробив інакше. Завжди порівнював минуле з теперішнім. Згадував всі емоції і кожного хто мені їх дарував.
На той момент я не бачив нічого поганого. Але саме ця річ тримала мене на певному рівні і не давала мені йти далі. Відпустивши старе я наче набув крила. І моя крива, під назвою розвиток, стрімко пішла догори.
Великий проміжок часу я присвятив вмінню не перейматись минулим. На сьогоднішній день, як би сильно я не привязався до певного місця, до певної людини, до певного кола оточуючих - я спокійно можу відійти. І навіть не згадувати як було. Якщо саме це рішення дозволить мені рухатись далі.
Оточення має найбільший вплив на кожного: як він мислить, чим захоплюється та як проводить свій час і в якому напрямку летять думки.
Хтось закритикує, що не було в моєму житті людей та ситуацій, де я насправді занурився до воронки емоцій та переживань.
Заризикуб вас засмутити.
Відпускатия мусив дуже і дуже багато разів.
Після найбільшої та найважчої втрати в житті, я твердо вирішив - нарешті мушу виділити час для набуття такого важливого вміння на тому тернистому шляху непередбачуваного життя.
Досить давно притримуюсь, набутому через кропотливу роботу над собою, правилу « три дні» .
Для мене то найкраща альтернатива.
Перший день повністю присвячений спогадам, певному смутку та проживанню емоцій які більше не повторяться.
Другий - повністю присвячений аналітичному розбору ситуації та конструктивному поясненю самому собі позитивних моментів, які впливатимуть на рівень мого життя.
Третій день прийняття неминучого та ще один розбір. Але вже більш детальний та критикуючий. Розбір допущених помилок та перегортання сторінки в голові для початку нового розділу.
Але не завжди мені було так легко.
Батьки закладали в виховання доброту до оточуючих, відпускання людям погані вчинки стосовно мене, проявляти до всіх терпимість та ставитись з розумінням. Бути завжди соціальним і всіх трактувати як друзів. Я ріс дуже відкритою та чуттєвою дитиною. Жодна фізична біль або шкода не ранила мене так як звичайні слова від оточуючих мене людей.
Я не міг зрозуміти, чому все так не справедливо? Чому вони можуть так ставитись до людини, яка з відкритим серцем та чистими намірами проводить з ними час? Іноді мені було дуже боляче. Я навіть ховався і плакав. Але і піти я не міг. Намагався, але завжди згадував позитивні емоції , найкращі моменти та пройдений шлях.
Так само було і у відносинах. На сьогоднішній день я вже спокійно можу розповідати за той гіркий досвід.
Мені здавалось що життя втратило сенс. Я нічого не хотів, не міг нормально їсти та спати. Більше року витрачено щоб повністю відпустити.
Чи мало допоміг переїзд в іншу країну в досить юному віці (16) років. Та багато дала найбільша втрата в моєму житті.
Завдяки щоденній роботі над собою, я виховав ту якість в собі. Я спокійно відпустив 4 роки свого життя та розвернув особисту історію на 360. Жодного дня ані на хвилину не замислився про минуле. Ані разу не порівняв з теперішнім та ані секунди не провів в смутку за прийняте рішення. Просто - відпустив та максимально сконцентрувався на майбутньому.
Можете заперечити що в ситуаціях де проявляються більш високі емоції такий підхід просто неможливий.
Маю право не погодитись. Так вже вийшло, що на свій досить молодий вік, я пережив більше аніж деякі пенсіонери.
Була людина, заради якої я змінив місто проживання, відмовився від кращої заробітної плати аби тільки мати можливість проводити разом час. Мій емоційний стан був на піку. Одна тільки посмішка, один тільки поцілунок пробуджував в мені справжній тайфун приємних та крутих відчуттів. Але життя не таке просте та солодке.
В певному моменті наші стежки розійшлись. За три дні я повністю все відпустив. Всі емоції, переживання та зусилля, що були вкладенні мною. Я не піддався розпачу, я не згадую як було круто, не прокручую в голові діалоги та приємні розмови. Я просто прийняв ситуацію. І. Відпустив.
До чого я веду? Припиніть жити минулим. Так ви тільки втрачаєте своє сьогодні та своє завтра.
Залиште вчора далеко в архівах своїх спогадів, не переймайтесь вже пройденим шляхом, а більше приділіть уваги для покращення теперішнього. Для удосконалення своїх навичок та набуття нових якостей.
Озираючись на досвід отриманний з не найкращих моментів та історій свого життя, я твердо можу заявити, що нарешті я виховав в собі здібність відпускати і залишати минуле без жалю.
Нарешті я повністю можу зконцентруватись на своїх відчуттях, забаганках та розвитку своєї особистості. І жодна особа (навіть близька), що вирішить розірвати зі мною зв’язок, не вплине на мене негативно.
Я не впаду в розпач та роздуми. А просто - відпущу і далі будуватиму ідеальну картину свого життя. Без роздумів за минуле.
