Люблю помічати такі явища в природі, алогічні, незрозумілі, вражаючі. От здавалося б, новий, прокладений минулого року асфальт на одній з вулиць в селі - і посередині острівець з соковитою зеленою травою. Вулиця вже пару перекрита для руху автомобілей і цього часу вже достатньо, аби природа розпочала свою контратаку на цивілізацію.
Хоча суто на емоційному рівні, цей острівець трави в мене асоціюється з Україною впродовж років років війни проти російських окупантів. Скільки разів нам здавалося, що ми лишилися таким маленьким острівцем в оточенні сірої навали, аж раптом наша стійкість починає надихати інших, і ми вже не самі у нашій боротьбі.
Така вона, боротьба за виживання як в природі, так і в геополітичному просторі.
