На днях спілкувався зі своїм давнім знайомим, який на початку війни вибрався з родиною з Херсона. Він відправив дружину з маленьким сином за кордон, а сам пішов працювати фотокореспондентом та допомагати зарубіжним журналістам в їхній роботі в Україні.
The other day I talked with an old friend of mine who escaped with his family from Kherson at the beginning of the war. He sent his wife and young son abroad, and he himself went to work as a photojournalist and help foreign journalists in their work in Ukraine.
Після звільнення Ізюма, вони поїхали з більше як сотнею іноземних журналістів фіксувати воєнні злочини росії та записувати інтерв'ю та свідчення тих, кому вдалося пережити окупацію. Десятки шокуючих історій згодом з'являться в пресі та соцмережах.
After the liberation of Izyum, they went with more than a hundred foreign journalists to record russian war crimes and record interviews and testimonies of those who managed to survive the occupation. Dozens of shocking stories will later appear in the press and social networks.
Але саме страшне з того, що вдалося почути від свідків окупації - це як росіяни спеціально створювали умови, щоб українці самі на себе доносили і вбивали один одного. На фото зображення однієї з десятків катівень, які влаштували російські війська в окупованому місті.
But the most terrible thing about what we managed to hear from the witnesses of the occupation is how the russians specially created the conditions for Ukrainians to turn on themselves and kill each other. The photo shows an image of one of dozens of torture chambers arranged by russian troops in the occupied city.
Принцип їхньої роботи типовий. Будь-яку цивільну людину забирали на вулиці і кидали в ці приміщення для "профілактичної" роботи. В обмін на свободу, люди мали видати всю інформацію, хто з кола їхніх знайомих лишився чи виїхав з міста, хто співпрацював зі збройними силами України, у кого які статки і соціальне положення в місті.
The principle of their work is typical. Any civilian was taken from the street and thrown into these premises for "preventive" work. In exchange for freedom, people had to give all the information about who among their acquaintances remained or left the city, who cooperated with the armed forces of Ukraine, who had what kind of wealth and social status in the city.
На основі цієї інформації організовувались рейди по затриманню небезпечних для росіян українців, грабувались покинуті квартири, підприємства, офіси. Це були катівні першого, так званого "лайт" рівня, де збиралась загальна інформація. Тут застосовувався передусім психологічний тиск і залякування, іноді побиття.
On the basis of this information, raids were organized to detain Ukrainians dangerous to the russians, abandoned apartments, businesses, and offices were looted. These were torture chambers of the first, so-called "light" level, where general information was collected. First of all, psychological pressure and intimidation, sometimes beatings, were used here.
Але існували катівні вже більш серзойного рівня, куди потрапляли люди за доносами. Тут застосовувались вже зовсім нелюдські прийоми та засоби для здобуття інформації та зізнань. Є підозра, що значна кількість вбитих українців в Ізюмській трагедії стали жертвами саме таких катівень.
Немає виправдання та пробачення російській агресії в Україні!
Треба зупинити цей геноцид якнайшвидше, бо російська армія буде вчиняти все більше нових страшних злочинів на українській землі.
But there were torture chambers of a more serous level, where people were sent for denunciations. Completely inhuman techniques and means for obtaining information and confessions were used here. There is a suspicion that a significant number of Ukrainians killed in the Izyum tragedy were victims of just such tortures.
There is no justification and forgiveness for russian aggression in Ukraine!
It is necessary to stop this genocide as soon as possible, because the russian army will commit more and more new terrible crimes on Ukrainian soil.
