Дякую ініціатору чудового конкурсу улюбленого українського фільму, 
Уважно читаю дописи інших учасників, і свідомо не дублюю у своїх вподобання вже описані фільми, аби більше урізноманітнити загальну фільмографію конкурсу.
Отже...
Почну, з топового в усіх вимірах фільму, а саме "Донбас" Сергія Лозниці (2018). Сильне драматичне кіно. Фільм, який справив на мене найсильніше враження з усіх, які передивився, включно з іноземними. Можливо, ще й завдяки контексту в якому я його дивився. Якось ми з кумом потрапили у відрядження до Львова. Нам випав вихідний день і ми вирішили сходити на це кіно в якийсь пафосний кінотеатр зі шкіряними диванами, але за якісь смішні гроші. Це був денний сенс і ми були ледь не самі на сеансі. Тому, відволікаючих факторів було мінімум і це кіно просто пройшло крізь кожну клітину тіла. Ми отримали відповідь на багато відкритих питань: звідки, чому, як надовго? Про це власне і кіно, немає про що розписувати - просто треба подивитись.
Не менш сильне враження і після фільму "Плем'я" Мирослава Слабошпитського (2014). Кримінально-драматична історія про хлопця, який потрапляє в інтернат для глухонімих дітей, і через його життєві ситуації правдиво показано "внутрішній світ" подібних установ. Особлива ця картина ще й тим, що вона стала першим фільмом у світі, знятим без єдиного слова — виключно українською жестовою мовою, і при цьому не має субтитрів, інтертитрів чи закадрового голосу.
Свого часу, гучний арешт Олега Сенцова привернув мою увагу до творчості цього режисера. Подивившись фільм "Гамер" (2012), я трохи по іншому став розуміти значення жанру кіно в цілому. Виявляється, не потрібно голівудських бюджетів і технічних засобів, аби втілити режисерський задум. Дуже зрезонувала в мені історія звичайного хлопця з типового пострадянського міста, який шукає іншої реальності, і знаходить її в комп'ютерних іграх.
"Іній" - реж. Шарудас Бартас (2017)
Фільм про молодого хлопця з іншого, європейського світу, який захопився подіями Революції Гідності та війною в Україні. Він на власні очі хоче побачити і відчути це, і для цього вирушає бусом з Литви в Україну, везучі гуманітарну допомогу на східний фронт. Маючи, напевне, дещо романтичні сподівання, він не до кінця усвідомлює всю небезпеку власної подорожі. Гарно витримана драматургічна лінія занурює від початку фільма в атмосферу певної життєвої сірості і рутини - аж до останніх хвилин, в яких і відбувається розв'язка.
Ну і розбавлю свою добірку серйозного кіно чудовим телесеріалом, що свого часу транслювався по телевізору, а зараз доступний в мережі. Мова йтиме про серіал "Леся+Рома" (2005). Українська версія франкомовного канадського комедійного телесеріалу «Хлопець, дівчина», реалізованого у понад 30 країнах світу. Як і український дубляж іноді "витягує" слабкі комедії, так і українська версія цього серіалу просто шикарна. Прекрасний гумор, іронія і підколи в атмосфері стосунків звичайної сімейної пари.
Усього в ефір вийшло 6 сезонів із сумарною кількістю — 136 серій. Режисери — Олександр Богданенко й Олександр Даруга. У головних ролях — Ірма Вітовська та Дмитро Лалєнков.
Один з фрагментів серіалу:
Якщо моя добірка спонукатиме когось до перегляду хоча б однієї з представлених мною позицій - можна вже вважати цей пост маленькою перемогою.