Ось вже почав свій відлік п'ятий рік повномасштабної війни українського народу проти російської фашистської навали. За ці роки, напевно, н залишилось в Україні жодної родини, кого б не зачепила ця клята війна. Загиблі рідні, друзі, знайомі... Розбиті мрії та плани на майбутнє... Час неначе зупинився...
Та ми тримаємося, бо іншого вибору у нас немає. Російські потвори не залишили нам жодного вибору з прийнятним варіантом і думають, що Україна врешті-решт паде.
Але ви знаєте, сьогодні ми почуваємося впевненіше в своїх силах, ніж 4 роки тому. Сьогодні наші дрони і ракети починають розхитувати рашку зсередини, сьогодні нам підставляють свої плечі все більше країн, не балачками, а конкретною допомогою. І коли концентрація сил добра досягне потрібно рівня, кацапське зло, нарешті лусне. І ми маємо робити все, аби це сталося чимшвидше.
