Саме так я б назвав цю випадкову знахідку в центрі Києва. Бо окрім функції нагадування перехожим, які ще пам'ятають, для чого ці таксофони колись існували, я не можу.
Я, наприклад, останній раз користувався таксофоном років, мабуть 20 тому, на початку 2000-х, під час навчання. Ще пам'ятаю, як продавались спеціальні карточки для таксофонів з певною кількістю хвилин на ній. А останні моделі таксофонів навіть окрім карток приймали ще й монети.
А ще пам'ятаю постійну чергу до таксофонів біля гуртожитку, бо всім потрібно було кудись телефонувати, як не по роботі чи навчанню, так додому, а оскільки такі кабінки не закривались наглухо, то вся черга дізнавалася останні новини про життя своїх сусідів по гуртожитку.
Тобто, якщо я не користувався таксофоном років 20, то люди, народженні в кінці 1990-х - на початку 2000-х взагалі уявлення не мають, що воно таке і для чого, і здається, що мобільні телефони були завжди.
Але в сучасних умовах війни це нагадування, що мобільні телефони можуть так само стрімко зникнути, як стрімко вони з'явились, бо поруч з нами, на цій землі живуть неадеквати росіяни.
