Українці поступово адаптуються до життя без енергопостачання. Після чотириденного повного блекауту в нашому селі, останні три дні електроенергію вмикають двічі на добу 2-3 години вдень і 2-3 години вночі.
Ukrainians are gradually adapting to life without energy supply. After a four-day complete blackout in our village, for the last three days the electricity has been turned on twice a day for 2-3 hours during the day and 2-3 hours at night.
Звичайно, в такому режимі стало неможливо працювати вдома, особливо якщо є потреба в швидкісному інтернеті, адже мобільний інтернет 4G зникає разом зі світлом.
Of course, in this mode it became impossible to work at home, especially if there is a need for high-speed Internet, because 4G mobile Internet disappears along with the light.
Але дуже приємно, що місцевий бізнес намагається підтримати людей і створює на своїх об'єктах цілі робочі зони, куди можна приходити для підзарядки гарджетів і є доступ до швидкісного інтернету.
But it is very nice that local businesses are trying to support people and are creating entire working areas at their facilities, where you can come to recharge gadgets and have access to high-speed Internet.
Такі своєрідні коворкінги виникли у великих продуктових супермаркетах, а також на автозаправних станціях. Тут є можливість не лише комфортно працювати, але і повноцінно поїсти, адже працює кухня та кав'ярня.
Such original co-working spaces appeared in large grocery supermarkets, as well as at gas stations. There is an opportunity not only to work comfortably, but also to have a full meal, because there is a kitchen and a coffee shop.
В очікуванні чергового анансованого ракетного обстрілу Росією української енергетики, сьогодні я вирішив також заїхати на АЗС наповнити каністру бензину для генератора, підзарядити телефон, випити кави та написати цей допис.
In anticipation of the next announced missile attack by Russia on the Ukrainian energy sector, today I also decided to go to the gas station to fill a canister of gasoline for the generator, recharge my phone, drink coffee and write this post.
Парковка навколо АЗС заповнена автівками, всі робочі місця для роботи з комп'ютером зайняті, в кав'ярню черга. Зазвичай на цій АЗС нелюдяно, але в ці дні тут просто імпровізаційний офісний центр.
The parking lot around the gas station is full of cars, all computer workstations are occupied, there is a queue at the coffee shop. Usually this gas station is very sparsely populated, but these days it's just a makeshift office center.
Єдиний недолік, це нестача місць для сидіння, щоб повноцінно попрацювати, тому перекусивши на ногах прямую до каси замовити пального в каністру.
The only drawback is the lack of seats to fully work, so after having a snack on my feet, I go straight to the counter to order fuel in a canister.
Заправив свою каністру на 10 літрів бензином, випив кави, відчув всі блага цивілізації та написав цей допис не про те, які українці бідні і нещасні, а які організовані та готові допомагати один одному. Так, всім зараз важко, але це ніщо в порівнянні з загрозою втратити власну державу та бути знищеним лише за те, що ти українець.
I filled my 10-liter canister with gasoline, drank coffee, felt all the benefits of civilization, and wrote this post not about how poor and unhappy Ukrainians are, but about how organized and ready to help each other. Yes, it's hard for everyone right now, but it's nothing compared to the threat of losing your own state and being destroyed just because you're Ukrainian.
