Поки осіння погода лише лякає холодними колючими вітрами, а "важку артилерію" у вигляді дощів та снігу притримує на пізніше - треба користатись нагодою, що я і роблю, прокладаю собі по можливості маршрут через парк.
Паркової травички вже майже не видно під рясним покровом опалого листя, але деякі дерева ще навіть не пожовтіли.
Паркове повітря наповнене вогкістю, яке завдяки опалим листям тримається впродовж дня. Не чути спів пташок, а лише вітер, що безжально розтрушує з верхівок дерев залишки листя.
Якось дуже змінився осінній парк, наповнивс меланхолійним настроєм та порожнечею. Так, людей майже немає і лише кілька клумб з вічнозеленими насадженнями робить осінню "пепюлю" солодшою.
