Калина звичайна (VIBURNUM OPULUS) - кущ, іноді деревце до 5 м. заввишки.
Смак ягід специфічний, терпкувато-кислий.
Вони містять в собі дубильні речовини, мурашину, ізовалеріанову та оцтову кислоти.
Кора містить - глікозид вібурнін, дубильні речовини та органічні кислоти.
**ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ **
Калину застосовують при кашлі та простуді, гарячці, як заспокійливий засіб, протиспазматичний,використовують як засіб при істерії і судомах особливо при вагітності, щоб не було викидню.
Калиною лікуються при виразковій хворобі шлунку, коліті. Вона має кровоспинні властивості, використовувалася при внутрішніх кровотечах, особливо матковій. Калина використовувалась при лікуванні порізів та ран.
Сіком ягід виводять вугрі на обличчі, стиглі розмʼяті ягоди використовують як компреси, при враженій екземою шкірі.
КАЛИНА ЯК СИМВОЛ
Калина - дерево, символ родини, захищає рід, За народними уявленнями, ягоди калини — то краплі рідної крові, вона є символом крові та невмирущого роду, тугі грона калини — символ спорідненості всього на роду. Калинове листя обрамляло штандарти козацьких військ (наприкінці X IX ст.).
Не рідко зустрічаються легенди де говориться, що на місці де пролилася кров, виростала калина.
І справді плоди калини схожі на краплі крові.
Калина – це символ України, рідної землі, отчого краю, батькової хати, що пам'ять людську береже, нагадуючи про милі краї, це символ безсмертя,
позачасового єднання народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя, і тими, котрі ще чекають на своє народження.
Плоди калини стали символом мужності людей, що віддали своє життя боротьбі за Україну. Тому калина символізує мужність і незламність духу в боротьбі за незалежність рідного краю, благородний порив виборювати свободу й гідність людську
Білі квіти калини символізують дівочу цноту, що є запорукою збереження роду.
Калину вплітали в весільні вінки.
Вважається що , сік з калини, має цілющі властивості, сприяє очищенню думок, та низьменних інстинктів.
Калинів Міст (Калиновий міст) — один з образів слов'янської міфології, зокрема і української, межа між протилежними місцями, станами. Зокрема виступає межею між світом живих і мертвих, яві та наві, розділяє життя до одруження і після. По символічному мосту приходили сонце, весна, кохання.
Є думки що назва походить від слова калина, а є що, від слова калити - загартовувати, розжарювати. При цьому - Її назва походить від слова калити, загартовувати. Так що, мабуть калина у віруваннях українців мала відношення до того мосту.
В вище вказаному процесі воєдино зливаються дві могутні стихії - вогонь та вода, і сходяться вони в найміцнішій речовині — металі.
Саме завдяки цьому стоїть калина завжди червоною - і в сирі тумани, і в холодні зливи, і в нещадні суховії, і в люті морози.
Дівчата садили цей кущ на могилах коханих. Перед розлукою або, освідчуючись у коханні, дарували кетяг калини.
У весільних піснях часто наречена, чекаючи молодого, мостить мости, кладе кладки (калинові або кам'яні). Шляхом до хати молодого, до щасливого шлюбного життя. Шлях позначають калина, рута, м'ята.
Калину клали в першу купіль дитини, з неї робили колиски для немовлят.
Узагальнюючи вище сказане хочеться сказати - так калина схожа на краплі крові, тому вона символізує кров, кров 🩸 та калина це символи переходу між світами , бо перехід відбувається по крові, з роду живих до роду мертвих, кров безсумнівно має звʼязок зі смертю, її пролиття, причина смерті, тому й вважалося , що калина теж має цей звʼязок. Нова кров ( народження немовляти ) - символ вічного продовження роду, тому були обряди купання в калині та використовування калини для виготовлення колиски. Звідси й символізм її ягід з вічним життям. На могилах садили калину для того щоб це життя, що згасло, відродилося. Калиною лікували рани і вона має кровоспинні властивості, тож і тут проявився її звʼязок з кровʼю.
У українців з сивої Давнини, творіння всесвіту було звʼязане з Ковальством, тож і нове життя всесвіту повʼязується з калиною і словом від якого пішла назва калини - калити.
Весілля також звʼязане з переходом - молода дівчина ніби «помирає» та народжується дружина, жінка, що дбає про родинне гніздо.
Джерела -
В.В Кархут - Ліки навколо нас.
О.Я Шейніна - Міфи та Легенди України.
fp.com.ua
А.Л ІОАНІДІ - Легенди та перекази. Українська народна творчість.
Wikipedia
ntktv.ua
kultura-poltava.gov.ua