Із давнини походить загальнолюдський звичай ховати жінок разом із чоловіками. Про це свідчать рядки із плача, записаного Чубинським: " Ой, прийми, пригортай мене до себе! Іди попід горою та й бери мене з собою".
Звідси й численні казки та розповіді про відвідування покійними чоловіками своїй вдов, особливо якщо ті ща ними сумують. Такі відвідини тим небезпечні, що дияволи, користуючись тугою вдів, з'являлись до них уночі і вигляді покійного чоловіка. Подібно до того, як одружених ховали разом зі своїми дружинами для задоволення інстинкту прокрнації, так і неодружених, із цією ж метою одружували після смерті. Так принаймні коментував Котляревський повідомлення арабського мандрівника Ібн Фоцлана про спосіб поховання руського купця: його спалили разом із дівчиною, яку перед тим задушили.
Можливо, далеким відголоском даного звичаю є народна пісня про дівчину, яка просить поховати її разом з померлим коханим козаком.
Материнський інстинкт також, за народними уявленнями, сильніший за смерть, тому так багато оповідей про матір, що приходить до залишених на землі дітей. Наприклад, у одній із казок, зібрані Чубинським, покійна мати приходить щоночі годувати, розчісувати, міняти попелюшки своєму дитинчаті. Не так ставиться мати до своїх дорослих дітей. Часто, роздратована, вона женеться за дочкою і ладна її розтерзати.
Значно менше трапляється оповідей про потойбічні стосунки батька з дочкою, до того ж, йдеться лише про справи майна і хазяйства, якими господарі продовжують цікавиться після смерті, вони поради та розпорядження. Померлий господар може навідатись на пасіку. Взагалі, мерці- це дуже суворі кредитори. Із оповідей, один мрець протягом тридцяти років відвідував боржника, доки той не поклав на могилу позичених грошей.
Чоголовік, який знайшов скарб, мусив повернути гроші, як того вимагав померлий дід. Не менш суворо переслідують мерці й тих, хто брав їх речі. Покійник ударив сторожа за те, що той загоннувся в сукно для померлих. Інший скрізь вимагав від москаля свої чоботи, поки той їх не віддав. В оповіді, записаний Афанасьєвим на Лубенщині, дівчина зірвала з мерця клобук( головний убір у служителей православної та греко-католицької церкви), але мусила його повернути назад померлому, який її після цього зразу ж розтерзав. Подібних казок є багато, але замість клобука фігурують інші предмети, по типу савану чи сорочки.
Таким чином, наведені приклади із вірувань і оповідань наших предків доводить, що в них зафіксовані давні загальнолюдські уявлення та вірування про потойбічне існування, яке майже у всьому подібне до реального життя. Мерці в них живуть і діять як живі люди, з такими самими бажаннями, почуттями та потребами, що і в дійсності, лише дещо зміненими та перебільшеними. Ці уявлення особливо важливі у вивченні демонології, оскільки блукаючий мрець є основним, первісним типом надприродної демонічної істоти, з якої народна уява створила і решту потойбічних істот.
(Картинка взяла із інтернету)
