За народними повір’ями на русалок перетворювалися наречені, які померли або втопилися.
Вони ставали дочками або дружинами водяника.
Улюблені місця русалок — стоячі води, неглибокі водойми або річки з повільною течією. Русалки з’являються у теплі місяці року — у періоди від молодого місяця.
Русалки дуже гарні з лиця, тіло в них може бути різного кольору, навіть блакитне чи синє, зелені або чорні довгі пухнасті вії, а очі чорні або зелені і дуже блискучі. Пальці на ногах з’єднані перетинкою, як у гусей (якщо русалки спішно кидаються у воду, то на березі можна побачити їхні сліди, які довго не може розмити вода, а звичайно перед тим, як покинути берег, вони ретельно загладжують пісок). їх довге зелене, русяве або чорне волосся завжди розпущене і сягає колін.
(Крамской "Русалки")
Вдягнені русалки у довгі білі тонкі сорочки або ж голі.
Душі русалки не мають, а мають лише серце.
Місяць — то їхнє сонце. У пору зелених свят, коли квітує жито, більшість русалок виходить з води. Ось тоді русалки гойдаються на гілках дерев, розчісують своє волосся гребінцем, водять танки, улаштовують гуляння і кричать, як кішки.
Русалки полюють за гарними хлопцями, заманюють їх чарівними піснями або дають про себе знати лясками у долоні, спіймавши, лоскочуть попід руки, а залоскотавши до смерті, тягнуть у воду.
Вважалося: якщо в русалки є гребінь, то вона може затопити будь-яку місцевість, розчісуючи своє хвилясте волосся, однак коли її коси висохнуть, вона відразу помирає. Ось чому русалки бояться далеко відходити від берега, не захопивши із собою гребеня.
Побачити русалку може тільки щаслива людина, але якщо вона про це комусь розповісгь, з нею станеться велике лихо. Спроби людей побачити русалок та їх старшу або старшого водяного діда можуть закінчитися трагічно.
Русалки здебільшого — істоти незлобливі, і лоскочуть із пустотливості. При зустрічах із дівчатами русалки загадують їм загадки і, якщо не отримують правильної відповіді, забирають бідолашних із собою.
До наших днів дійшли перекази про парубка, наречена якого померла і стала русалкою. Він дуже сумував і хотів, щоб вона повернулася, тому пішов на молодий місяць у поле і ліг біля межі, за яку русалки не забігають.
Бачить: посеред ночі біжать русалки і його дівчина — з краю. Схопив він її за руку, а вона йому і каже:
— Хоч і спіймав, хоч не відпускаєш, а все одно разом не будемо.
І тієї ж миті кудись зникла. Адже, що скаже русалка у таку мить, так і станеться.
(Картинка з інтернету)
[Матеріал] ("Русалки, мавки, лоскітниці — Українська міфологія" https://proridne.net/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%84%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B8.html)
