При сприянні царства духа предків волхви досконало знали лікувальні властивості трав та володіли секретами довголіття. Від богів вони знали, що е багато видів трави та каміння, з допомогою яких людина може постійно продовжувати собі життя. Та цей секрет особливо тримався ними в таємниці, інакше ним могли б скористатися злі сили. А, знаючи його таємницю вони пішли б у наступ на самих богів. Темні сили сильні тільки в темряві. Ось чому жертви богам, хранителі вірувань передавали через вогонь, який завжди горів у алтарі храму. Завдяки цьому божественному вогню духи добра стають ще сильнішими.
Пізнати світ можна лише душею, яка, спілкуючись зі світовою душею зоряного царства предків, зливається з тілом.
Знаючи властивості металів, каменів, молитв, замовлянь, звірів, трав, ягід і всього сущого, що походить від богів, та виконуючи волю Всевишнього, волхви творили чудеса. Ось деякі з них: могли зупинити хід сонця в небі, або затемнити його повним місяцем. Це вони, волхви, першими, за зірками визначили народження Ісуса Христа. Вміли зачаровувати блискавиці та грім, які посилає з неба бог Перун. Знали трави, які тамують кров, та затягують рани; знали, щоб відновити силу тіла, на їх переконання треба пити свіжу кров ведмедя, яка біжить із рани. Вміли робити сполуки із м’яса змій та звірів, що давало можливість омолодитися, а іноді повертали навіть молодість. Знали чому лев боїться півня, і чому змії ховаються та скручуються, коли сонце перебуває в сузір’ї Рака. Чому шкура вбитого вовка руйнує і поглинає шкуру овечки? Чому магніт притягує залізо та чому ця властивість припиняється, коли піднести до нього алмаз? Знали, де росте трава, попробувавши якої можна спокійно жити без їжі і води дванадцять діб?
Волхви створили вчення про Око—пришельця з далеких галактик і пояснили, хто творець Вирію, Всесвіту, неба, землі. Володіючи багатьма мовами, а, значить, і знаннями світу, заразом дбали і про духовний світ прийдешньої України. Пам’ять народу зберегла безліч обрядових пісень та замовлянь, які в давні часи були молитвами. Волхви користувалися стародавніми книгами—письменами: «Острологія», «Звездочот», «Громовик», «Колядник», «Волховнйк», «Сносудець», «Путник», «Лічебник», «Травник», «Зілейник», «Цвітник». Стародавні жерці є авторами «Велесової книги», Аскольдового літопису та тисяч, а може і сотні тисяч подібних, які не збереглися нині. Вони є творцями ведійської культури, яка є найстародавнішою пам’яткою людства. Веди означає «достовірні знання», написання яких припадає на II і початок І тисячоліть до н.е., хоча вони в усній формі складені значно раніше. Ведійська міфологія народилася на побережжі Дніпра, де стоїть таємничий та чарівний град Кия. Там ще і нині зберігається Храм Української Душі. Бо саме там, де шуміли Священні гаї, де тисячі літ тому дивилися храми предків у зоряне небо, приносили свою і нашу жертву сонячним богам волхви. То вже після духовного скалічення прадідівської віри чужовірці храм стали називати незрозумілим словом «капище».
Для вшанування найвищих небесних богів у Оріані будувалися чудові храми. Святині ставили на честь Перуна, Хорса, Сварога, Трояна, Лади, Велеса та інших богів. Здебільшого то були дерев’яні, але були і камінні та мармурові. Всередині храм ділився на дві частини. Стіни передньої частини як всередині, так і зовні прикрашалися різьбленими та розфарбованими зображеннями священних речей: рогами звірів, їх черепами, багряними ткіанинам.и... Святилище, в якому стояв Головний Бог, навколо якого стояли зображення інших богів, відділялося від передньої частини храму чотирма різьбленими стовпами. Поверх стін та стовпів від самої покрівлі спускалися розкішні завіси. Храм будували, щоб святилище було на схід від входу, бо хто молиться богам, має молитися до сходу сонця. Храм був притулком кожному, хто пізнав свого бога.
Древні жерці робили зображення богів таким чином, щоб на нього мав вплив дух зоряного неба. Головний Бог був щедро оздоблений сріблом, золотом та дорогим камінням, бо добрі духи зірок тоді любили селитися в ньому. В спілкуванні з Головним Богом волхви — прапрадавні хранителі тайн для сучасного і майбутнього —воістину творили справжні чудеса.
(Картинка з інтернету)
- Матеріали вибрані із праць Войтовича