От реально, вчора вийшов з дому — і в повітрі такий запах, ніби хтось змішав мокре листя, каву з автомату і дешевий парфум. І все це чомусь одразу асоціюється з кіно. Не знаю, може, бо восени я завжди більше дивлюсь фільми, ніж в інші пори року.
Знаєте цей стан, коли хочеться загорнутися в ковдру і ввімкнути щось старе, перевірене? В мене такий “комфортний сет”:
“Амелі” (бо там теплі кольори й дивні люди, які роблять життя приємним)
“Зелена миля” (завжди чомусь восени важче дивитися, але інакше ніяк)
і якийсь фільм Тарантіно, будь-який. Хоча чесно, “Кримінальне чтиво” я переглядав вже стільки разів, що діалоги починаю цитувати голосніше за акторів 😅
Мені здається, що кіно восени відчувається гостріше. Можливо, через темні вечори, а може просто тому, що в нас всередині є потреба в історіях саме тоді, коли трохи холодно й самотньо.
