Доброго вечора, дорогі мої читачі.
Сьогодні згадав ще одну пригоду яка відбулася зі мною на річці. Пішли ми з моїм товаришем на річку по раки я занурився, а він сидів в човні та збирав ті раки що я ловив руками, та печери в нашій річці сказати глибокі, так я і занурився й засунув свою руку в печеру на мацавши в темряві кліщу чергового рака. та рак виявився мутантом тобто кліща була така велика, а сам рак був крихітним. І тут коло мого обличчя проплив степовий вуж, та я знаю що вуж не кусає людину в воді. Так і проплив?
Та товариш мій вискочив з човна наче хто облив його кропом. І з криком бий її кинувся до води й кинув палицю в сторону вужа та палиця не долетіла до вужа, упала в воду, якраз з води появилась моя голова.
Я так і не зрозумів чому палиця пролетіла мимо мене. Та наче чекала що голова появиться саме в тому місці й в цю хвилину та й пролетіла мимо. Та коли я вибрався з води й через деякий час знову занурився під воду щоб виловити декілька раків та з товаришем каші не звариш. Він то збирає жаб на палицю, то кидає їх на мене. Річка в нас тихесенька така не дуже широка. Взяти Дніпро чи Буг є річки ще ширші чим Дніпро та по красі наша річка у десятки разів яскравіша, чим люба друга річка.
Так ось після чергового занурювання за раками я винирнув і озирнувшись навколо і кинув рака в човен та вийшов на берег річки, щоб обсохнути та нагрітись на сонечку. Та була трохи не погода й зуби стукали як на наковальні молотком. Обсохнувши трохи я з товаришем переплили річку прив'язали човен та й побрели по своїх домівках.
Та раки поділили між собою ось варити їх прийшлось не довго. Та прийшли батьки з праці й вечеряли раками.та раковим супом який зварив їм я. посилання дивіться тут!!!
