У типології К. Юнга, установки, сформовані по слабкій функції є стійкими і не аналізуються; людина не здатна творчо підігнати їх під ситуацію, діючи завжди по шаблону, який був запропонований раніше під час виховання батьками або запозичений від інших авторитетів, в тому числі і з телебачення.
Останнім часом в інформаційному просторі виникає стільки суперечливих думок і точок зору від так званих “експертів”, що одним словом, без перебільшення, це — хаос.
Потік пропаганди з одного боку і контрпропаганди з іншого; розуміння, що контрпропаганда не несе фактичної і правдивої інформації в більшості випадків, але є необхідною на рівні державної політики; розуміння, що навіть, здавалось, неполітичні новини із галузей науки і культури почали нести в собі сліди політики, відповідно — пропаганди, відповідно — брехні... Усе це починає мене серйозно обурювати, бо я бачу, як це засмічення інформаційного простору руйнує окрему людину. Неможливо незалежно розвиватись під потоком брехні. Залежність, це служба чужим інтересам. Неможливо приймати корисні для себе рішення під потоком наглих маніпуляцій.
Поверхневе знання психології дає можливість вчасно розпізнати брехню і маніпуляцію, або хоча б розуміти, в яких питаннях ми особливо вразливі до них. І діяти нарешті заради власного блага і блага суспільства.
В психології є поняття установки. Установка, це порядок дій, які задаються людині одноразово чи формуються впродовж тривалого часу і які людина виконуватиме в певній ситуації без критичного осмислення.
Логіки схильні до формування емоційних установок. Інтуїти — до просторових. Докладніше про те, хто такі Логіки, Етики, Інтуїти, та Сенсорики, я можливо докладніше напишу пізніше (або можливо посилання на якісне джерело буде достатньо), але суть явища описується простим прикладом:
Якщо перед раціоналом, що ставить інтелект і логіку понад усе, розплакатись, то він засумнівається в своїй позиції. Його, буває, стримує страх викликати бурю емоцій своїм рішенням. Він боїться, що його рішення когось засмутить. Він не контролює власних емоцій.
І навпаки, якщо емоційній людині, Етику, почати логічно, послідовно, аналізувати ситуацію вона сприйме такий аналіз на віру, без критичного осмислення зі свого боку, тому що мислення і логіка, це не її улюблений інструмент, не основна психічна функція. Етики частіше переживають, чи “правильні” їх рішення саме з точки зору логіки, а їх думки ходять по колу.
Якщо десь в соціалках чи в ЗМІ кричать і зляться, чи плачуть і жаліються — Логікам варто триматись осторонь. Тут не на їхньому “рідному” каналі сприйняття відбувається комунікація. Ними легко зманіпулювати в цих питаннях, взяти на жалість чи спровокувати на агресію.
Етикам варто триматись подалі тих засобів масової інформації, де, здавалось би, ведеться інтелектуальна бесіда, пояснюються причинно-наслідкові зв’язки, питання доцільності тощо. Бо їм складно буде піддати сумніву силу аргументів, що озвучуються.
Це все жодним чином не значить, що котрась із функцій “краща” за іншу. Можна сказати, Логіка дає світові глибину, а Етика — широту. У всіх аспектах життя нам потрібно і одне, і інше.
Іншими словами, Логікам варто довіряти лише оцінкам їхніх близьких друзів-Етиків стосовно того, що приємно чи образливо (в емоційному вимірі), що красиво чи некрасиво, що весело і що сумно.
Етикам варто довіряти лише близьким друзям-Логікам у питаннях аналізу фактів, причин та наслідків, прагматичних рішень, які вимагають відсторонитись від емоцій.