Почав читати "12 Rules for Life" Пітерсона. Автор передмови сокрушається, що покоління "міленіалів" (приблизно від 1990 р.н. і молодше) затиснуті в несумісних ціннісних наративах. Їх то примушують до толерантності (релятивізм цінностей), то втискають в жостку рамку визначених наперед цінностей (ідеологія); але повітрі витає дух заперечення будь-яких цінностей (постмодернізм, нігілізм).
Важливо не страждати від невдалого замішування шматків цих світоглядів у себе в голові. Важливо усвідомлювати, сліпе прийняття одного з цих світоглядів несе свої небезпеки. Важливо піднятися над цими частковими світоглядами і бачити їх як варіанти опису одного і того самого буття. В центрі буття же завжди буде індивід і його особиста воля, вибір та відповідальність.
В мене є місце, трохи часу і бажання розжувати поняття нігілізму, релятивізму та ідеології трохи детальніше.
Застосуємо зразу вправу, запропоновану сучасним американським мислителем німецького походження, який іменує себе - Morgue. Вправа називається "Concept Networking". Грубо перекладаю як, "перехресне порівняння понять". Суть вправи полягає у порівнянні нового поняття/терміну із тими, що нам уже відомі, а також із перевіркою, чи відношення між поняттями не помінялись після того, як ми дістаємо нову інформацію стосовно певного терміну.
Який смисл вправи? Багато побутових - і глобальних - конфліктів відбуваються тому, що співрозмовники вважають, що говорять про різні речі, тоді як фактично мають на увазі одне й те саме, або вживають одне слово і мають на увазі різні речі під ним. Приклад, миска і тарілка. На кухні на мене не раз огризались за те, що я їх не розрізняв. Ще приклад, олігархи. Ми з братом сперечаємось стосовно їх ролі та впливу в суспільстві, але він мислить олігархів як "людей, які володіють бізнесом та одночасно знаходяться при владі", а я мислю їх як "підприємців, які виводять капітал за межі країни". У нас обох неточне визначення, воно не відповідає загально визнаному, яке спеціально сформувалось заради чіткості та однозначності у кухонних дискусіях. І дискусії такі, звичайно, будуть заходити в тупик, якщо спочатку не було уточнено і звірено з вікіпедією всі вживані терміни.
Чітке розуміння визначень в парі зі здоровим ґлуздом також дозволить вирізняти явні перекручування і брехливі наративи у медіа. Зараз, наприклад, президентська партія активно піднімає кампанію боротьби з олігархами, і відповідно всяко очорняє успішних підприємців, які володіють медіаресурсами і мають вплив на політику. Насторожує, що можливість існування підприємця, який зацікавлений у розвитку суспільства та держави виключається повністю, і що це все фарбується чорно-білими фарбами. Ще насторожує, що інколи борцуни за справедливість борються насправді за монополію на несправедливість, ну знаєте, той випадок, коли виявляється, що голова комітету по боротьбі з дитячою порнографією знімав дитячу порнографію в себе вдома.
Отже, нігілізм співвідноситься з постмодернізмом. Ці поняття відсилаються до стану втрати абсолютних цінностей (культура, віра, традиція, наприклад). Такий стан і така світоглядна позиція закорінилась після жахіть Другої Світової війни як наслідок розчарування в будь-яких нерушимих ідеалах, їх суспільній чи індивідуальній користі, та можливості будувати "ідеальні" суспільства на основі певного набору правил.
Але зовсім без цінностей обійтись не можна, інакше відкриються двері в безпорядок, тому, як нова цінність, на передній план вийшла ідея відносності цінностей, тобто морального релятивізму. І звідси же, ідея толерувати людей, чиї цінності не сходяться з твоїми власними, але все ще перебувають в законному полі. Наративи толератності типово приписуються "колективному Заходу" та Європі. В релятивізм сам по собі уже закладений помітний логічний парадокс. Як це так: абсолютних цінностей немає, але є одна: рівнозначність індивідуальних цінностей (обмежена законами тої чи іншої держави).
Ідеології завжди мають абсолютно точне керівництво, як і що правильно робити. На них завжди висить наклейка "100% satisfaction guarantee". Приклад роботи ідеології (та наслідків такої роботи) є радянський союз. Моністичні традиційні релігії підпадають під визначення ідеологій так само, і з такими самими сумними наслідками (або як мінімум високим ризиком цих наслідків), гляньте на розвиток католицизму в епоху полювання на відьом (Malleus Malleficarum - книга про те, як знаходити та винищувати "ворогів народу"... чую нотки совєтчини). Сучасна РФ усяко тролить західний релятивізм; в Україні теж певні групи бачать спасіння у ідеології, але очевидно масові обмеження особистих свобод та утиски, які йдуть поруч з ідеологіями, сподобаються далеко не всім. Що забавно, сучасні хардкорні нігілісти можуть навіть маскуватись під "правильних" ідеологів в міру потреби: чому б ви думали в Корчинського - вуса Ніцше, а КГБіст служить патріархом РПЦ?
Тому, товариші, залежно від того, яку позицію ви свідомо виберете, залежатиме життя суспільства в цілому, в найближчому майбутньому. Не встигне навіть змінитись одне покоління. В яку течію вливатись? Якій протистояти? Чи можливо дійти здорового співвідношення базових, масових цінностей до більш широкої множини всеможливих індивідуальних цінностей?
share, like, and subscribe, leave me a tip in the comments... and see you guys in the next one...
