В цьому коментарі трохи розглянем біду з втратою традиції ініціацій і зв'язок цієї традиції із забороною приймати в Братство жінок. І ще, зв'язок зі зв'язком зв'язку зв'язків.
Про Майстрів, Доглядачів, Братів і Учнів.
Всі переваги і відмінності серед Вільних Мулярів [ґрунтуються] тільки і лише на істинних достоїнствах і особистих заслугах; тому що тільки так можна добре послужити Господу, не посоромити Братів і не збезчестити Королівське Мистецтво. Тому жоден Майстер або Доглядач не може бути вибраний таким в силу свого високого положення, але тільки в силу своїх особистих заслуг. Неможливо виразити все подібне писаними словами, і тому кожен Брат повинен відвідувати збори і посідати в них приналежне йому місце, щоб все опановувати способами, що відрізняють наше Братство. [...] По давнім заповідям і регламентам, ці правителі і управителі давніх Лож, верховні і безсумнівні, повинні зустрічати повну покірність всіх Братів в підпорядкованих їм об’єднаннях з усіма відповідними покірливістю, любов’ю, пошаною і щирістю. – Конституція Андерсона
По-перше, не критика, а похвала певній традиції, яка існувала також в християнській церкві: якщо ти не ходиш на богослужіння (свого роду збори спільноти) щонайменше раз на тиждень, то тебе виключають із спільноти. Іншими словами,
якщо тебе не знають в обличчя, то тебе для спільноти не існує, або тобі не можна довіряти.
Дуже резонно. Уявіть, що в одному з вами дворі живе нігілістичний емпірик, а ви ходите в церкву моністичних раціоналістів і не маєте можливості з ним ближче познайомитись, вивідати, який в нього характер, переконатись, що він розділяє ваші цінності. А може він суїцидальний, а може він готує масову стрілянину, як Андерс Брейвік?
Емпірик не розділяє цінності спільноти раціоналістів і не пов'язує себе з цією спільнотою. Як мінімум, він не підтримувати ініціатив цієї спільноти, бо в нього фундаментально інший погляд на світ та інші життєві цілі відповідно. Є причини думати, що він є небезпечним для раціоналістів чи буде саботувати їх діяльність, і так далі і тому подібне – **ні більшій спільноті не комфортна присутність людини з діаметрально протилежними поглядами через ризик конфлікту, ні цій людині не комфортна ізоляція в спільноті, де більш ніхто не розділяє його цінностей.
І стан речей був дійсно серйозним в перших спільнотах християн: інакодумці могли здати всю спільноту, що загрожувало смертю її членам. Звідси і обмеження: не їжте з тими, обмежте спілкування з отими.
Пізніше смерть загрожувала гностикам; пізніше – алхімікам. Таємні спільноти утворювались у відповідь на реальну загрозу з боку потужних ієрархій духовенства чи світської влади. Не створювати таємну спільноту прирівнювалось до ідіотського самовбивства – себе і рідних людей.
Зараз же емпірикам і раціоналістам, християнам і атеїстам можна не ховатись одне від одного. В ідеалі вони мусять працювати злагоджено в інтересах держави, але якщо їм виявляється справді складно вжитись одне з одним – головне не порушувати кримінальне законодавство. Їм немає чого ділити.
Братство підтримує певну міру таємності (скоріше, негласності), щоб всередині спільноти було більше розуміння, відкритості і приємності в спілкуванні. За таке не покритикуєш. Хоча негласність, очевидно, не дає можливості поширювати свої погляди в такий спосіб, як це роблять, наприклад, вайшнави.
Також, закритість і негласність береже від зайвої уваги. "1792 р. вийшов указ Єкатеріни ІІ про заборону масонства [...]" із відповідними наслідками; цей неприємний прецедент – один з прикладів раптової зміни законодавства, коли ніяка заявлена дружба з владою не допомогла.
Влада то відкрито дозволяла діяльність Лож, то забороняла (з наказами спалити масонську літературу). Тому краще уже таємність і максимальна незалежність їх, навіть одна від одної.
В історії масонства України таємність берегла в тому числі національну ідентичність:
[...] найвідомішим масоном Полтави був поет і драматург, творець української літературної мови Іван Котляревський. Ще один класик української літератури Петро Гулак-Артемовський (Петро Петрович Гулак-Артемовський, 1790-1865) належав до харківської ложі «Вмираючий сфінкс».
[...] художник Карл Брюллов (Карл Павлович Брюллов, 1799-1852), поет Васілій Жуковський (Василий Андреевич Жуковский,1783-1852), професор Василь Григорович (Василь Іванович Григорович, 1786-1865), граф Міхал В’єльґорскі (Михаил Вельгорский, Michał Wielhorski, 1788-1856), граф Федор Толстой (Фёдор Иванович Толстой, 1782-1846), Петро Іванович Мартос (1794-1856) - організували звільнення великого українського генія Тараса Шевченка з кріпацтва і допомогли йому видати перший твір «Кобзар».
Щодо ініціацій та зв'язків зі зв'язками, залишим на наступний раз.